Найсильніший українець XX століття
Продовження. Початок у №8-13Сина Кротона від смерті врятували цигани
Окрім того, що з приходом совєтів життя закарпатського силача різко змінилося, йому довелося пережити ще й велике потрясіння: найстаршого сина Івана, з яким він виступав до війни, забрали до в’язниці й засудили до смерті. Іван з батьком не лише виступав у дорослому віці, а ще дитиною подорожував по різних країнах. А в 16 років побив чемпіона Європи. Щоб потрапити на цей турнір, вирушив з Білок пішки через гори до Угорщини. За день був там. Кротон не пускав сина на ці змагання, бо він був амбіційним і боявся, що той програє: “Мене весь світ знає, а тут скажуть син не розрахував сили”. Тому той бився потайки – і виграв бій!
Молодший Іван Фірцак, дописавши собі роки, добровольцем пішов в УПА. Коли вояки УПА відступали на Захід, вони пропонували й Іванові відійти з ними. Але хлопець відмовився – не міг залишити батьків, родину. У нього вояки ще взяли патрони із автомата на пам’ять – впізнали, що це син Кротона.
– Мого батька, теж Івана, у 1954 році арештували у Берегово за націоналізм й зраду батьківщині, – розповідає Іван Фірцак, внук Кротона. – “Тройка” присудила вищу міру покарання – розстріл. Цигани дізналися про це й організували ходу до тюрми, щоб звільнити його – це ж син Кротона! Циганів тоді ніхто за людей не мав. Москалі по них стріляли, але вони не відступили. Тоді їх змивали від тюрми водою під великим напором. Але цигани наробили шуму: як так, були під Угорщиною, Чехією і ніхто так з людьми не поступав, а тут таке в Україні роблять! Знову суд – і цього разу оголосили вирок 25 років концтаборів і 5 років висилки. Батька відправили етапом до Львова, де на привокзальній площі зібрали тисячі в’язнів. Серед них був греко-католицький священик, якому люди зібрали їжу. Були й свої “смотрящі”, тобто неофіційні “авторитети”, які мали охорону, ножі – словом “урки”. Вони пристали до священика, щоб той віддав їжу. За нього заступилися люди – на заході до пароха ставилися з повагою. Батько до них теж звернувся: “Не знаю ваших порядків, але це священик, не зачіпайте його”. “Хто ти?” – рявкнули до батька, а москалі тільки під’юджували. Батька штовхнули. Він знов до них, мовляв, не чіпайте. І тут швидко зробили круг, щоб битися. Нікуди було діватися. Батько того “авторитета” на третій раз “приварив” так, що той втратив свідомість. Священик тоді сказав: “Громадо, оце тепер ваш пастир”.
Потрапив батько в ГУЛАГ – перебував в особливому таборі в Інті. Привезли туди, як скотину, у товарному вагоні. А там уже транспарант висить: “Вітаємо гангстера європейського масштабу”. За стільки кілометрів дійшло, хто туди їде, і це без сучасного зв’язку. Для батька, Кротона-молодшого (його теж так називали), це був шок. Галичани обрали його лідером і дали чомусь кличку “капітан першого рангу”. Холод, голод, за лушпайки з картоплі на помийці – поножовщина. Батько допомагав дістати кожен день на 40-50 чоловік якесь додаткове харчування. Там, як потім розповідав, сиділо багато відомих людей, які мали по дві вищі освіти. А морози були до 50 градусів. Стіни в камерах – кам’яні, вночі, якщо торкнешся до них головою – шкіри нема. А ще знущалися дуже москалі з мого батька, хотіли його зламати. Коли хмарою йшла мошкара, його по 40 хвилин тримали голого – і вона пила з нього кров. Його називали чемпіоном Інти за витримкою. Про те, що мій батько ворог народу, довідався у шостому класі.
Певно, батьківське виховання Кротона-старшого й тренування сили волі в ГУЛАЗі найбільше згодилися…
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
