«Влад Яма сказав, що мене на сцені було мало»

Яні Кротік з Луцька всього 11 років, а вона має вже цілу шафу кубків, нагород, медалей за успіхи у художній гімнастиці. Худеньке, дрібненьке, як курчатко, дівча вже кілька років, без вихідних та канікул, вдосконалює своє вміння складатися вдвоє, тягнути носок чи робити неймовірні шпагати. Яна, як і годиться, мріє стати олімпійською чемпіонкою, а поки що вона вже увійшла в 150-тку найталановитіших українців у всім відомому шоу “Україна має талант”.
Поки я гортаю альбом із фотографіями, Яна показує чудеса розтяжки. Не дівчинка, а м’який пластилін! Об’їздила чи не всю Україну, і майже скрізь – перші місця у змаганнях. Не відстає від старшої сестрички Яни і семилітня Богдана – на турнірах у її віковій групі кращої за неї немає. Мама Яни, Наталя, каже, що велика заслуга у тому молодих тренерів зі спортивної школи № 2 – Валентини Габідуліної та Оксани Заліщук. Мовляв, вони навіть на море їздять щоліта з групою дівчат, щоб ті не “загрубіли” під час канікул. І саме вони вмовили вихованок спробувати свої сили на шоу талантів. Щоправда у першому сезоні їхній груповий виступ, як зізнається Яна, певно, не дуже сподобався, бо не викликали навіть на відбірковий кастинг. Тому на другий сезон вирішили піти кожен окремо. А от пощастило пройти у наступний тур лише Яні Кротік.
– Цього року під час відбору у Луцьку претендентів вже було більше, – говорить Яна, – нас реєстрували, потім виступ кожного учасника знімали на камеру, питали, на що будемо витрачати виграний мільйон…
– І на що б ти витратила такі гроші?
– Я сказала, що використаю їх на костюми і поїздки на змагання за кордон, щоб стати олімпійською чемпіонкою. Бо це дуже дорого для нас.
Цього разу виступ Яни фахівці телеканалу СТБ оцінили і незабаром зателефонували, щоб запросити на телевізійний кастинг, який проходив у Львові.
– Яну возили тренери, я залишилася з меншою донькою вболівати вдома, – розказує Наталя. – Повернулися всі радісні й з купою вражень: і дуже багато камер, і постійні зйомки, раз за разом підходять і беруть інтерв’ю, навіть на рекламу якогось лаку дочку встигли зняти. І так цілий день!
Тож коли Яна вийшла на сцену під яскраве світло прожекторів і камер, які туди-сюди “літали” перед нею, трохи розгубилася. Щоправда, на виступі це не відобразилося – і незабаром Яна стояла на червоному хресті і слухала вердикт журі:
– Слава сказала мені “так!” і додала, що нам потрібні такі чемпіони. Ігор Кондратюк відповів, що нічого не розуміється в гімнастиці, а тому мусить сказати “так”, а от Влад Яма відмовив, бо “мене однієї на сцені було мало”. Але так як двом суддям сподобалося, то я пройшла далі. Наступний кастинг був через кілька днів у Києві, де мали визначати 50 найталановитіших. Там ми вже не виступали, хоча вдягалися так, як під час кастингів. Нас розділили і запрошували на сцену по десять. Але хоча гімнастів взагалі було мало – нам всім сказали “ні”. Правда, у півфінал потрапила гутаперчева тьотя, але її так викручували, що вона більш до екстремалів належала. З нашого регіону майже усіх, хто біля мене чекав результату, чомусь відбракували. І бандуристам з Луцька сказали “ні”, і хлопцям зі Львова, які дуже гарно співали, відмовили.
– А ти як, дуже переживала, що не пройшла далі?
– Трохи… Але якщо буде ще один сезон шоу – знову піду із чимось новеньким!
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область

• Нравится
•