«Не можу забути свого однокласника»
Моє життя навпіл тягнеться майже півроку – з того часу, як я на шкільному випускному зустрілася зі своїм колишнім однокласником, моїм першим коханням, якого після школи жодного разу не бачила. Він живе в обласному центрі, я – у районному, на шкільних зустрічах не була – якось не випадало.
І нарешті я його побачила. Приїхав на дорогій машині, стильно одягнений, веселий, впевнений у собі. Я зрозуміла: хоч і минуло десять років після закінчення школи, а й досі його люблю. Коли зустрілися поглядами, здалося, що ми знову старшокласники. Згадалося, як він проводжав мене додому після вечорів, як на 8 Березня чи день народження їздив у місто купувати мені квіти... Та за-кінчили школу – і розбіглися.
У той вечір ми були разом. Він сидів за столом поруч, на кожен танець запрошував тільки мене. А потім, обмінявшись телефонами, домовилися про побачення. З того часу не минає й дня, щоб ми не поспілкувалися на сайті «Однокласники», я щоразу шукаю нагоду, аби вирватися у місто, де ми проводимо час, хоч у кожного з нас сім’ї. Він, як і мій чоловік, успішний підприємець, наші дочки одного віку (коли я дізналася, що він одружився, через кілька місяців теж вийшла заміж). Мій чоловік хороша людина, любить і мене, і дочку, живемо у своєму будинку, нічого нам не бракує. Але перше кохання забути не можу. Тим більше з чоловіком у мене виникають проблеми. І якось, після чергової домашньої сварки, я наважилася запитати коханого: чи прийме мене, якщо я розійдусь? І що я почула у відповідь? «Не треба. Сиди біля свого чоловіка».
Як мені важко: і вдома життя нема, і його щодня хочу бачити. Що мені робити?
Ольга, Рівненська область
Коментар психолога Марії Степанюк
Шановна Ольго, ситуація ваша насправді далеко не така складна, як вам здається. Перше кохання на те і є таким, аби пам’ятати про нього все життя, але то лише чудовий спогад, який живе в серці кожного. Насправді ж ваше кохання не було таким вже й сильним, бо після школи ви “розбіглися” і навіть не робили спроб побачитись.
Зараз у вашому житті такий період, коли все добре та гладко, є сім’я, хороший чоловік, дитина, будинок, машина. І ніяких нагальних проблем. У такий період комфорту людина знову повертається до своїх духовних потреб, шукає чогось нового в житті. Так сталося, що ви зустріли свого однокласника і загальна потреба в нових емоціях вилилася в кохання. Ви почали більше бувати поза домом, менше уваги приділяти своєму чоловікові – звідси й проблеми вдома. Гадаю, що вони почали виникати недавно, надто невпевнено ви про них написали.
А ваш однокласник чудово розуміє ситуацію. Ви для нього не кохана жінка, ви для нього просто коханка, пам’ять про яку овіяна романтичними юнацькими спогадами. І не більше, бо якби було інакше, ви б не почули таких слів.
Тож насправді то не любов усього вашого життя, а звичайне захоплення, бажання прикрасити своє існування новими враженнями. Спробуйте подивитися на ситуацію збоку. Про таке часто кажуть: від добра добра не шукають. Ви маєте в житті все. Навіщо вам втрачати сім’ю заради примарного щастя?! Подумайте добре над ситуацією. Поговоріть відверто з вашим коханцем. Поверніться в сім’ю. А якщо маєте багато часу та нереалізованої енергії, спробуйте освоїти якусь нову справу або народіть другу дитинку – то будуть найкращі ліки для вас усіх.
| Comments: |
