Як індик на день народження пішов
На Різдвяні свята батьки подарували нам індика. Але буденні справи закрутили настільки, що й зарубати його якось не було часу. Ми звикли до нього і цю процедуру відкладали деякий період.
А в сусідів була одна індичка, то вони принесли її до нашого “хлопця”. Вони дружили і не відходили один від одного, доки не наступив період нестися індичці і сусіди забрали її на сідало.
Одного недільного ранку добрий знайомий Василь Іванович запросив нас на день народження. Але весна принесла свої турботи і ми з чоловіком поїхали на базар купляти саджанці. Індик тим часом гуляв в городі.
Приїхавши з базару, побачили, що птаха на подвір’ї не було. Індичка ж сусідів сиділа сама на сідалі. Обійшли всю найближчу територію, і я змирилася з думкою, що індик пропав назавжди.
Так, як настрій був зіпсований, то на день народження йти вже і не хотілося. Та чоловік із сусідом ніяк не могли заспокоїтися і вирушили шукати пропажу по всьому селу. Дійшовши до хати іменинника, вони були вкрай здивовані, побачивши зниклого птаха, який разом з індиками господаря походжав у дворі. Гості сиділи у хаті і не здогадувалися, що прибився “чужинець”. Тим часом шукачі заявили про себе, і всі стали сміятися. Потім разом ловили індика. Зіпсований настрій зник, і всі дружно святкували день народження шанованого Василя Івановича.
Алла Бакун,
с. Караєвичі
Рівненського району
Рівненської області
| Comments: |
