Після страшної аварії Іванка вийшла заміж та народила донечку
Іванна та Роман ЦЯПИ під час вінчання
Обов’язок медиків виконав випадковий перехожий
Іванка Михайлишин – із села Мирне Підгаєцького ра-йону. Під час аварії дівчина зазнала важчих травм, ніж її подруга Оля Солонина. Із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, гематомою потилиці, забоєм грудної клітки Іванка п’ять днів пролежала у реанімації, а опісля довго лікувалася. Професор із Чернівців, який робив Іванці томографію мозку, стверджував, що вона могла осліпнути чи оніміти.
15 листопада Іванка з чоловіком Романом Цяпою відзначили першу річницю свого одруження, мають донечку Вероніку. Живуть у Бориславі на Львівщині, тому про те, як склалася доля дівчини, розповіли її мати Надія Михайлівна і вітчим Іван Петрович Кузишини.
– Після сильного удару дочка нічого не пам’ятала, бо втратила свідомість, – розповіла Надія Кузишин. – Мені люди пізніше розказували: лікар зі «швидкої», побачивши її, непорушну, на дорозі, махнув рукою: «Ми тут вже нічим не допоможемо». Навіть пульс не помацав. За нього це зробив якийсь перехожий, люди казали, його звати Михайлом. Він побачив, що Іванка жива, і крикнув медикам, щоб везли її та Олю до лікарні. Я щодня прошу Бога дати здоров’я цьому чоловікові. Ми б дуже хотіли, щоб він обізвався до нас. Це диво, що у той час він був на тому місці. Життя Іванки висіло на волосині й у лікарні. Її привезли, поклали на каталку і залишили у коридорі напризволяще. Майстер з училища Ліля Йосипівна Швець, яка приїхала до лікарні, побачила, що в Іванки вже синіють пальці. Стала тормосити, гукати медиків. На крик вибігла санітарка, схопила каталку і повезла нашу доньку до операційної. Якби не ці добрі люди – Михайло і Ліля Йосипівна, її ангели-охоронці, то не знаю, чим би все закінчилося. Іванка одного разу сказала: «Добре, що під основний удар потрапила я. Оля на моєму місці не вижила б». Подруга нижча за Іванку, і машина її вдарила б просто у живіт, у життєво важливі органи… Температура у дочки була 37,5, до туалету вона йшла по стінці, бо у голові паморочилося. Але головний лікар наполягав на виписці. Богу дякувати, вдома Іванці стало краще. Надзвичайно вдячні невропатологу Підгаєцької районної лікарні Івану Грабському за професіоналізм і турботу також односельцям, родині, учням та викладачам її училища за допомогу.
– А та сволоч (винуватець ДТП – авт.) ні коп’я не дала, – обурюється вітчим Іван Кузишин.
Після курсу лікування Іванка влітку 2007 року вступила до Івано-Франківського медичного коледжу. Професія медика подобалася їй з дитинства.
– Колись я працювала на напіввійськовому івано-франківському заводі «Позитрон», де всі носили такий «лікарняний» одяг – білий халат, шапочки, – розповідає мати. – Я привозила його додому прати, й Іванка любила натягнути на голову білу шапочку та бігати у ній вулицею. Коли вона закінчувала дев’ятий клас, то твердо сказала, що вчитиметься на медика.
Зі своїм майбутнім чоловіком Іванка познайомилася майже по-кіношному. Роман на власному авто з братом Тарасом їхали з Івано-Франківська до Новосілок Підгаєцького району. На автовокзалі шукали попутників. Трапилася Іванка, сіла у машину. Пізніше зізналася матері: перед тим вагалася, бо раніше до незнайомців в авто не підсідала. Тепер сміється, гадаючи, де б то іншим разом зустріла свого Романа, якби тоді відмовилася їхати з ним…
Весілля грали двічі – 15 листопада 2008 року у Підгайцях, а через тиждень – в Івано-Франківську. Приїжджав на святкування і рідний батько Іванки.
Надія Михайлівна та Іван Петрович не натішаться зятем. Шанують Романа за лагідну вдачу, турботливість, працьовитість. Коли Іванка повідомила, що вагітна, сім’я дуже зраділа. Переживали лише, щоб під час пологів не виникло ускладнень з огляду на отримані в аварії травми. Однак все минуло добре.
«За що карати? У дівчат легкі тілесні…»
Оля Солонина із села Мужилова Підгаєцького райому резонансній аварії потерпіла менше. У неї були забої кульшового суглоба і стегна. З цими травмами дівчину не шпиталізували. У вересні цього року Оля вийшла заміж, чекає дитину.
Доля ж винуватця ДТП Сергія Бойка невідома. Після аварії Іванка та її мати шукали справедливості у суді. Як пояснювали працівники слідчого Управління МВС України у Тернопільській області, вина Бойка у ДТП доведена. Проте згідно з чинним законодавством у випадку, якщо потерпілі отримали легкі тілесні ушкодження, кримінальної відповідальності не передбачено – лише адміністративне покарання. Формально позови Іванни Михайлишин задоволені – Бойка оштрафовано, хоча сам він ігнорував три судові засідання, і, як кажуть, навіть ті смішні 85 гривень штрафу, призначені судом, не сплатив. Батьки Іванки десь чули, що він виїхав за кордон. «Бог йому суддя», – кажуть вони.
Світлана Клос,
Тернопільська область
Фото автора
| Comments: |
