В Острог приїжджають навіть київські дослідники
Котеджне містечко острозьких науковців
Завдячувати відродженню цього історичного закладу насамперед треба Петру Андрухову, керівникові краєзнавчого товариства «Спадщина», патріоту Острожчини. Його підтримав Микола Ковальський, доктор історичних наук, який на той час працював у Дніпропетровському держуніверситеті. Саме він і очолив академію, повернувшись з Дніпропетровська на батьківську землю (походив з національно-свідомої родини: його рідний дядько, брат тата, – член Центральної ради Микола Миколайович Ковальський). Правда, в академію він приїхав не сам, а ще з трьома своїми учнями.
– Нас усіх запросив Микола Павлович Ковальський, який був моїм науковим керівником, мого чоловіка та Петра Михайловича Кулаковського, – розповідає Алла Євгенівна про своє рішення щодо переїзду в Острог. – Ми усі закінчили Дніпропетровський університет, працювали у галузі джерелознавства та історіографії. Чоловік приїздив сюди на конференцію «Острог – на порозі 900-річчя». Проблематика його наукових зацікавлень, пов’язана з XVI-XVII століттям Волині, тому він бував тут не раз, добре знав Петра Андрухова. Я хоча й не була тут ніколи, лише знала, що колись Острог славився як гарний культурний та науковий центр, та ніяких вагань, їхати чи ні, не виникло.
Котеджне містечко острозьких науковців
– В Острозі умови для наукової праці не гірші, ніж, наприклад, у Дніпропетровську, Донецьку чи Луганську. Ми – історики, і наша праця пов’язана з бібліотеками та архівами. А більшість архівних матеріалів зосереджені в Києві та Львові. Дослідники мусять їхати туди з будь-якого обласного центру. Бібліотечні колекції формуються довгі роки і є основою навчальної та наукової роботи. Щоб покращити ситуацію, відкрили у 2002 році Інститут дослідження української діаспори. Я його директор. Діаспора відгукнулася на наше прохання надсилати нам свою літературу. І зараз маємо чудову бібліотеку, причому навіть унікальні речі. До нас приїжджають навіть київські дослідники. Якщо бути щирою, не задумувалася, яку за величиною академію можна відродити у колишньому науково-культурному центрі, а нині у звичайному райцентрі. Можна чи не можна її будувати – про це теж не думала, а просто працювала так, як би працювала у Дніпропетровському університеті. Мені було цікаво.
Навіть з того переліку літератури, який назвала Алла Євгенівна, можна зробити висновок, що історикам тут є з чого черпати знання. Однак, окрім наукової роботи, не менш важливе вирішення побутових проблем. Зрештою, західні регіони для східняків й досі залишаються «притцею во язицях», тому переводжу мову на більш приземлену тему.
– Певно, житлові умови теж мали не останнє значення у виборі, – цікавлюся у Алли Євгенівни. – І як Ви, корінна жителька східного міста-мільйонника, прижилися у цьому невеличкому західному містечку?
– Адміністрація академії розумно підходить до кадрової політики. Ми, приїхавши сюди, одержали квартиру. Якщо викладач має ступінь доктора наук і він потрібен академії, то дають йому котедж. Їх тут побудовано десь 15, і ще не всі заселені. Правда, там живуть наші аспіранти, співробітники. Але як тільки хтось отримує докторську ступінь – переїжджає в котедж.
Острог – унікальний не лише своєю історією, а й тим, що тут дуже хороші люди. І ми швидко прижилися. Чоловік сміється, що я стала більшою острожанкою, ніж тутешні жителі, хоча моя родина за 800 км, а чоловікова – за 500, він з Черкащини. Нас тут прийняли, як рідних. Найбільше враження справили вперше почуті колядки, бо приїхали перед Різдвом. Слухала їх і думала: «Боже, як це красиво». Новий рік зустріли у гарній компанії, а нашу дитину взяли до себе теперішні друзі. Не знаю, чи було б так у Дніпропетровську, де ми мешкали у гуртожитку. В Острозі ж просинаєшся, а у вікно – тут-тук. Виглядаєш – нікого нема, а на підвіконні – банка з молоком. Таке ставлення дуже підтримує. На Західній Україні люди більш релігійні, тут краще збереглися історичні традиції. А на Сході колядок і щедрівок не чула, можливо, десь у селах їх співають. Мама й тепер дзвонить та уточнює, коли мають щедрувати і колядувати, бо 3-4 січня у них уже починають ходити колядники. Нарікати нам особливо нема на що. І про свій вибір жодного разу не пошкодували.
До теми
Острозька слов’яно-греко-латинська академія – перший український та східноєвропейський вищий навчальний заклад – заснована 1576 року князем Василем-Костянтином Острозьким та княжною Гальшкою Острозькою. В основу нвчання були покладені традиції середньовічної Європи й цілком незвичне для українського шкільництва вивчення семи вільних наук: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії, а також вищих: філософії, богослов’я, медицини. Випускники академії знали п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Серед випускників університету – визначні політичні, культурні та церковні діячі: гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, брати Дем’ян та Северин Наливайки, Мелетій Смотрицький, Іов Борецький, Захарія Копистенський, Єлисей Плетинецький. Викладачами академії були знані у Європі Дем’ян Наливайко, Кирило Лукаріс, Ян Лятош, Емануїл Мосхопуло. Перший ректор академії – Герасим Смотрицький.
У цьогорічному рейтингу «Острозька академія» у десятці кращих – ось вам і «провінційний» вуз! Рейтинг визначали роботодавці (експерти 25 провідних компаній) за принципом, випускників яких університетів вони взяли б на роботу з радістю, а кого взагалі не хотіли б бачити на своєму підприємстві. Оцінювалися студенти економічного, юридичного, гуманітарного та технічного профілю. За сумарним рейтингом «Острозька академія» зайняла 9-те місце. Найкраще оцінили роботодавці випускників правничого (юридичного) факультету. Таке опитування вже втретє проводить видання «Деньги».
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Рівненська область
| Comments: |
