Газова «липа» веде до втрати труби,
Вирішення газових проблем – це якраз той випадок, коли не знаєш – сміятися чи плакати. Якщо говорити про те, що нарешті Європа отримала газ, то це, звичайно, позитивний результат. Хоча ця патова ситуація була створена Кремлем штучно для досягнення певних цілей. А от стосовно укладеного довгострокового договору про ціну на газ для України – то це яскравий приклад, як наша прем’єрка «дбає» про Україну й інтереси свого народу...
У Юлії Володимирівни виходить не гірше, ніж у Вєрки Сердючки, постійно співати нам усім: “Хорошо, все будет хорошо, все будет хорошо, я это знаю”. Про газ ми чуємо з минулорічної весни. Зустрівшись з російським прем’єром 28 червня у Москві, Тимошенко заявила: “Ми знайшли підходи до ціноутворення на природний газ на наступний рік. Я хочу сказати, що ми знайшли компроміс з концепції формули ціни”. На початку жовтня вона знову вирушає до Москви (перед цим Господарський суд Києва своїм рішенням ліквідував “УкрГаз-Енерго”), і звідти повертається з ще більшими запевненнями: “Ми підписали важливий документ – це Меморандум, який ляже в основу розробки стратегічного контракту на дуже довгу перспективу”. Тоді вона обіцяла, що вартість газу буде зростати до ринкової ціни поетапно...
І ось нещодавно повернувшись з Москви, Юлія Володимирівна підписані з “Газпромом” договори взагалі назвала перемогою! Для неї це справді перемога – вона нарешті остаточно позбулася “РосУкрЕнерго”! І довела народу, що, на відміну від Президента, нібито вміє вести переговори у важливих державних питаннях. Складається враження, що для прем’єрки програма “Український прорив” – не що інше, як схема ліквідації її особистих ворогів. Якщо спостерігати за її “діяль-ністю”, то, окрім власних амбіцій, ніщо не проглядається.
Коли в Україну влітку прибула німецький канцлер Ангела Меркель, одразу наступного дня сюди заявився й голова “Газпрому” Олексій Міллер. Певно, дуже хотів довідатися, про що тут говорили стосовно газових питань. Адже Меркель висловлювалася про пошук інших, окрім російського, джерел надходження газу. Не дивно. Раніше росіяни заявляли, що газ для Європи коштуватиме у 2009 році тисячу доларів за 1000 кубометрів (вони передбачали, що 1 барель нафти досягне ціни 250 доларів). До речі, тоді Міллер перед камерами журналістів заявляв, що Україна “полностью выполняет свои обязанности как транзитная сторона. Робота идет очень конструктивно…” А Юля допо-віла, що “кінцева ціна на газ для України буде сформована після переговорів “Газпрому” з Туркменістаном, Узбекистаном і Казахстаном”. Тобто наша прем’єрка, яка так “піклується” про державні інтереси, абсолютно нічого не зробила, аби вийти на прямі домовленості з азійськими партнерами, віддавши козирні карти у цьому росіянам. А отже, поставила Україну в залежність від Росії. Виходить, про це теж домовлялися раніше? Цікаво, чому Юля влітку ліквідувала усі раніше укладені договори з американцями, англійцями, голландцями для розробки газових родовищ у Чорноморському шельфі й навіть з українською компанією “Чорноморнафтогаз”, якою управляв Франчук, колишній зять Кучми (деякі з цього приводу навіть досі судяться). Це теж робилося задля державних інтересів?
Росія, добре розуміючи, що її величезні бажання побудувати північну трубу Nord Streem зводяться до нуля, робить усе, аби заволодіти українською газотранспортною системою. Ідея Єльцина збудувати Північноєвропейський газопровід, який мав проходити через Швецію і лише невеличкий відрізок по Балтійському морю, та допуск європейців на штокманські газові родовища у Баренцовому шельфі і на півострів Ямал Заходом була сприйнята позитивно. Та коли Кремль і “Газпром” запропонували інший варіант – будівництво газопроводу через Балтійське море, то у європейців таке бажання зникло. Насамперед через те, що воно може викликати величезну екологічну катастрофу: на дні моря лежить чимало вибухівки й більше півмільйона бочок хімічної зброї нервово-паралітичної дії “Табун”, захоронених американцями після Другої світової війни. Польща, Литва, Естонія, Фінляндія і Швеція категорично проти будівництва. І Європарламент у більшості (542 голоси) проголосував за вивчення цієї проблеми (тим паче, ніяких газосховищ у цьому проекті не передбачено і до ро-сійських газових родовищ європейські компанії теж не допускаються). Сама Росія “не потягне” будівництво труби вартістю у сім мільярдів євро. Отже, привласнення української труби – це для Кремля кінцева мета. І вони підійшли до неї впритул підписанням останнього кабального для України договору.
Дивно чути від деяких політиків про позитив цього договору. Юля, набравшись кремлівських манер у веденні розмови, не моргнувши оком, вішає лапшу про прозору формулу ціни на газ. Якби ще сказала, звідки взялася базова ціна 450 доларів? Адже вона нібито ринкова ціна, але для неї теж має бути виписана формула. (228 доларів – це ціна, аби всі зараз позамовкали, а що буде завтра – її не хвилює. Своїм язиком викрутиться). Поки не був оприлюднений договір, вона так само обманювала, що створена російська компанія “Газпром збут Україна” матиме у нас нуль продаж, бо у договорі зазначено, що має право продавати “до 25 відсотків” газу. Як виявилося, прийменник “до” у договорі не значиться. То що краще – посередник чи конкурент? “Газпром” уже на українському ринку...
Росія виписала у цьому договорі усе, що вважала за потрібне: і захмарну ціну на газ аж на десять років та збереження його у газосховищах, і вигідну для себе ціну на транзит, а найгірше те, що ми маємо усі десять років вибирати не менше 50 мільйонів кубометрів газу, ще й, можливо, при передоплаті! Тобто ні про яку його диверсифікацію чи альтернативні види енергоносіїв не може бути й мови? При транзиті на рівні 1,7 долара за 1000 кубометрів для підтримки ГТС побрібні додаткові 5,7 мільярда доларів. А це означає, що кожен із 46 мільйонів українців відмовиться від 1 тисячі гривень! На користь Кремля. Найгірше те, що ніяких умов розірвання цього договору немає. Оце перемога!
Нам пояснюють, що договором від 2004 року (підписаним не кращими “професіоналами” Януковича) передбачено збільшення вартості транзиту до 2025 року лише двічі. Цей “ліміт” вичерпали Івченко і Бойко. Однак попередніми договорами ми мали дотепер платити за газ 50 доларів, проте Росія від цього відмовилася. Ціна газу від 2005 року зросла для нас на 326 відсотків, а на транзит для Росії – лише на 54. І якщо в Європі газосховища – один з прибуткових бізнесів (32 долари за 1000 кубометрів), то нам росіяни платять за збереження 1000 кубометрів газу лише 6,6 долара (за збереження у своїх сховищах беруть 10 доларів). То для кого у цьому договорі ринкові ціни?
Зрозуміло, що Росія дуже боїться розширення євротранзиту до її кордонів – тоді треба думати не лише про прибутки, а й витрати. А це реальна можливість, адже 80 відсотків газу у Європу іде через Україну. Тоді мрія, щоб управляти українською трубою, розвіється, як дим. Чи не тому на Різдво був розпочатий безпрецедентний шантаж європейців, аби виставити українців за ідіотів?
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
