Як я «гриб» лікувала
Було це за часів Лазаренка, коли люди не отримували ні зарплат, ні пенсій. Не було і соціальних працівників на селі, закріплених за пристарілими одинокими громадянами. Листоноші привозили їм хліб, а медики, крім своїх прямих обов’язків, виконували й інші доручення. Я працювала сільським фельдшером, і всі були для мене ніби велика родина. Мабуть, тому і довіряли мені сокровенне.
Одного разу листоноша подзвонила мені у медпункт і повідомила, що бабуся Федора дуже хвора. Сусіди возили її до лікарів. Старенькій призначили цілу торбу медикаментів, але приймати їх вона навідріз відмовлялася.
Переступивши поріг бабусиної кімнати, я застала її закутану в перину, сумну і зневірену, з байдужим виразом обличчя.
– У мене “гриб” з’їв підлогу, бо я газом не користуюся – платити нічим. Потім “гриб” заліз мені в очі, потрапив у шлунок і серце коле, мабуть, доїдає. Була в лікарів, але вони сказали, що нема такої хвороби, то я ліків їхніх не питиму, – підсумувала бабуся.
Цілу годину розповідала вона мені про свої біди і негаразди. Обстеживши хвору, я взяла торбу з ліками і кажу: “Оце Вам “Корвалол” від “гриба” серця, а оці краплі – від “гриба” очей, а ці таблетки – від “гриба” горла”.
Після вихідних, коли я знову прийшла до бабусі Федори, щоб запитати, чи допомогли ліки, вона жваво прибирала у своїй кімнатці.
– Авжеж, допомогло. Коли людина вчилася не за гроші, то знає, що є така хвороба. Тому і вилікувала мене, – привітно усміхнулася вона.
Валентина ЛІСОВА,
с. Гряди, Іваничівський район,
Волинська область
| Comments: |
