Волинянка була однією з головних «мамочок» у Бресті
Підпис відсутній
Бідність привела на «панель»
Катя народилася в одному з поліських районів області. Родина Прутників не була благополучною. Тож Катя не бачила для себе особливих перспектив у рідному селі. Час ішов, роботи не було, життя залишалося не влаштованим. Якось почула від знайомих, що набагато краще живеться у сусідній Білорусі. Там, мовляв, порядок і проблем з роботою немає. Та й кордони у колишню братську республіку відкриті, не потрібно оформлювати візу.
Каті ідея заробітків у сусідній країні сподобалася. У 2004 році подалася у Брест, де багато українців. Але виявилося, що все не так просто. Розраховувати на якусь хорошу роботу без місцевої прописки було важко. Волинянка влаштувалася продавцем на ринку. Заробітки були мізерні, Катя ледь зводила кінці з кінцями.
Серйозний поворот у її житті стався після того, як вона познайомилася з жінкою на ім’я Галина. Остання сама проявила інтерес до вродливої 26-річної українки. При зустрічах намагалася заводити розмови про життя. Як пізніше дізналася Катя, її нова знайома була крупною сутенеркою у Бресті. Галина сама розповіла про це і запропонувала дівчині кидати ринок й переходити на роботу до неї. Обіцяла пристойні заробітки, охорону, нормальне житло. Погодилась Катя на таку пропозицію не одразу. Але коли настала осінь і стояти за прилавком доводилося у холод і дощ, дівчина таки наважилася.
Як пізніше зізнавалася правоохоронцям, на той момент не жалкувала. Бо сутенерка Галина ставилася до своїх підопічних добре, виконувала усі обіцянки. Приймала лише здорових дівчат і без шкідливих звичок. Адже послугами підпільних борделів Галини користувалися й досить солідні клієнти, котрим не можна було підсунути який-небудь “товар”.
Катерина відпрацювала повією у Бресті два роки. За цей час бізнес Галини значно розрісся. У її підпорядкуванні були десятки повій. Сутенерка самотужки уже не справлялася з такими “оборотами”. Тож потрібно було підшукати помічників-“мамочок”. Тоді й почала приглядатися до рядових повій. Катерина їй здалася досить кмітливою. Сутенерка подумала, що українка зможе принести куди більше доходу, якщо працюватиме головою, а не тілом, і призначила її “мамочкою” над окремою групою дівчат. Ще дві очолили також колишні повії.
Під орудою українки повії працювали стаханівськими темпами
На новій “посаді” Катерина отримала певну самостійність, помічника з автомобілем і значно вищі заробітки. А головне – їй уже не потрібно було працювати за викликом, хіба що за власним бажанням. Катерині здалося, що нарешті їй пощастило, і життя тепер налагодиться.
Спочатку й справді все складалося досить успішно. Галина не помилилася в українці. Катя працювала “творчо” та ініціативно. Сама підбирала нових дівчат. Знаходила таких же знедолених, якою колись була сама. Щоправда, запрошувала переважно місцевих дівчат, аби не виникало потреби у житлі. Налагодила й рекламу – брестським таксистам роздала візитні картки з телефонами, за якими можна було оперативно замовити “нічного метелика”. Година утіх з повією, залежно від її зовнішності та арсеналу професійних навичок, коштувала від 25 до 35 доларів за годину, і 40 доларів, якщо клієнт користувався спеціальною квартирою. Катерина, як і її покровителька Галина, була прихильницею дисципліни, і за її порушення штрафувала дівчат. Найстрашнішим покаранням могло стати “звільнення”. Цього більшість жінок справді побоювалися, оскільки працювати повіями погоджувалися добровільно, рятуючись від злиднів, і не бачили для себе іншого виходу.
Тому досить швидко напористість українки передалася і її підопічним. Записи з вилучених у сутенерів білоруськими правоохоронцями зошитів, у яких вівся підрахунок отриманих за сексуальні послуги коштів, свідчать про стаханівські темпи роботи повій. В середньому за квартал кожна з дівчат мала на рахунку щонайменше сто виїздів. Одна з повій за півроку виконала подвійну “норму”, обслуживши понад 400 клієнтів і принісши в казну злочинної організації понад 10 тисяч доларів прибутку.
На той момент “бізнес” головної сутенерки Галини та її “мамочок” охопив практично увесь Брест. В різних кінцях міста знаходились близько десятка квартир, котрі виконували функції міні-борделів. Причому замовлень надходило так багато, що вирішили створити диспетчерську службу. Адже потрібно було знати, де є вільна квартира, щоб правильно спрямувати клієнта.
Звичайно, такий розмах уже просто не міг залишитись без уваги правоохоронців. Хоча спершу місцеві міліціонери нічого не помічали і взялися за справу, коли ситуацією в Бресті зацікавилися у столиці. Після стеження за ватажками секс-бізнесу та прослуховування їх телефонних переговорів білоруські правоохоронці провели серію арештів. Оминути їх вдалося лише Катерині та її особистому водію. Але якщо останнього згодом міліція таки затримала, то жінка як у воду канула. Її оголосили у розшук.
– За допомогою своїх знайомих Катерина нелегально перетнула білорусько-український кордон і повернулася додому, – розповідає начальник відділу по боротьбі з торгівлею людьми УМВС України у Волинській області Петро Шпига. – Білоруська сторона звернулася до нас по допомогу у розшуку втікачки. Катерину затримали у рідному селі. Під час досудового слідства вона повністю визнала свою вину і давала зізнавальні покази, які допомогли у документуванні діяльності злочинної групи. Це потім було враховано судом. До речі, українським, оскільки білоруська сторона не вимагала видачі колишньої “мамочки”.
Як каже Петро Шпига, тут Катерині дуже пощастило, адже рідне законодавство набагато гуманніше. Усі білоруські спільники жінки, справи яких розглядалися на батьківщині, отримали від 8 до 9 років ув’язнення. Катерині ж український суд встановив покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з відстрочкою на рік.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Волинська область
P.S. Ім’я головної героїні публікації змінено з етичних міркувань. Говорячи мовою правоохоронців, Катерина стала на шлях виправлення. Нині вона мешкає на Волині, вийшла заміж та виховує дитину. Цей факт теж посприяв пом’якшенню рішення суду у справі брестської “мамочки”.
| Comments: |
