Наша влада осліпла й оглухла?
Кризу проҐавила, і тепер не знає, що з нею робити
Закінчення. Початок у №49– Нинішня ситуація з кредитами показала, що реальна платоспроможність невисока, тобто у нас так і не сформувався стабільний середній клас, а це потужний внутрішній інвестор.
– Так, у нас велика диференціація між бідними і багатими. І з кожним роком вона посилюється. Все менше і менше населення отримує все більший і більший приріст ВВП. Доходи зростають, але значно повільнішими темпами, аніж виробництво. І виходить великий перерозподіл на користь заможних і дуже заможних. Внутрішній інвестор частіше отримує гроші в тіньовій економіці. Це, як правило, гроші заробітчан. Щоб ці кошти запрацювали на державу, насамперед треба провести амністію капіталу, яка пропонується багатьма вченими. За моїми підрахунками, від 0 до 5 відсотків. Легалізувати треба з умовою, що гроші вкладатимуть в активи українських компаній або розпочнуть свій бізнес. На жаль, Верховна Рада не робить цього. На думку депутатів, ставка легалізації має бути 20-50 відсотків. Неправильно, бо навіть під 5 відсотків аби половина тіньовиків «засвітила» гроші. Казахстан легалізовував під 0 відсотків.
– Зараз найбільша проблема для фінансових структур – забезпечити ліквідність банків. Це завдання виконаємо, думаю, не без допомоги кредиту МВФ. А що далі? Як на мене, то багато банків проводять політику самознищення. Хто рятуватиме економіку? Кредитування під 20-25 відсотків вона не витримає. З цього приводу не чути ні заяв уряду, ні НБУ.
– Ліквідність – це складна категорія. Простіше кажучи, це можливість банків виконувати усі свої зобов’язання, у тому числі й забезпечення тих вкладників, хто має депозити у банку. На жаль, багато банків займалися дуже ризикованими операціями, наприклад, іпотекою і споживчим кредитуванням. Уже зараз ці кредити частково не повертаються. Наступного року ситуація буде значно гіршою, і ліквідність банків почне зменшуватися. Щоб зберегти стабільність у банківській системі, держава допомагає їй шляхом рефінансування. Оскільки грошей у Нацбанку недостатньо, то зрозуміло, що будуть підтримуватися найбільші банки, так звана “перша двадцятка”. Середні і малі в багатьох випадках проводять поміркованішу фінансову політику і є більш стабільними. А системні ризикують, знаючи, що держава їх буде захищати, бо постраждають вкладники.
Кредитування під 25 відсотків нереальне, тож 10 відсотків має погашати держава. У неї мають бути фінансові ресурси, тобто стабілізаційний фонд. Коли проводили приватизацію “Криворіжсталі”, вчені, у тому числі і я, говорили, щоб направити їх саме у такий фонд. Всі розуміли, що рано чи пізно “чорний” день у нас буде. Зараз Президент дав завдання створити такий фонд. Він наповнюватиметься від приватизації підприємств. На жаль, сьогодні програємо з приватизацією: виставлятимуть те, що п’ять років тому могли продати у декілька разів дорожче.
– А вже немає іншого виходу…
– Немає. Бо є дуже велика заборгованість. Тут великі претензії до комерційних структур, банків. Наступного року, за оцінкою спеціалістів, треба повернути 40 мільярдів доларів боргу. Тому наступний рік, за всіма прогнозами, буде набагато гірший. Надзвичайно потрібні закони, які б виводили з цієї “патової” ситуації.
– Але нема кому цим займатися: влада живе лише майбутніми виборами – як парламентськими, так і президентськими.
– На жаль, це так. У тому, що маємо, винні усі: Президент, уряд, Національний банк. Хто більше, хто менше. Абсолютно підтримую тих експертів, які значною мірою покладають вину на всіх політиків, а найперше на уряд.
– Наскільки суттєві антикризові закони й дії щодо металургійної галузі, до якої прив’язані інші виробники? І чи виправданий акцент на розвиток автомобільної індустрії, якщо не розробити чинників, які б сприяли просуванню наших авто на внутрішньому ринку?
– Стосовно закону про запобігання наслідків фінансової кризи, вважаю, що він своєчасний, але далеко не досконалий. Позитив у необхідності створення стабілізаційного фонду, створенні стимулів для розвитку сільського господарства. Металургійна галузь, від якої до 40 відсотків валютних надходжень, як і автомобільна, системоутворюючі. Один зайнятий на автоконвеєрі працівник дає роботу п’ятьом в інших галузях. Держава має підтримати у цих галузях тільки сучасні підприємства. Для збільшення реалізації автомобілів треба зменшити кількість акцизів і непрямих податків у їхній ціні. Державна підтримка – це зелене світло для інвестицій.
В багатьох країнах в кінці року платникам податків, особливо фізичним особам, держава повертає частину сплачених коштів. Якби це було реалізовано у нас, люди платили б податки, знаючи, що в кінці року отримають велику суму повернення. Це витягнуло б з тіні доходи як юридичних, так і фізичних осіб, і дозволило б людям витратити ці гроші на купівлю дорогих речей.
– Тобто потрібне реформування економіки, податкової системи і т. д.
– Верховна Рада мала б це робити. Там є чимало спеціалістів і проектів законів, але, на жаль, зараз займаються не економікою, а політикою. Це головна причина економічної кризи! Надмірна політизація економіки – ось наша біда! Чому інвестиції ідуть в Китай? Там політична стабільність. Вони навіть в Білорусі значно збільшилися, бо створюються всі умови для надходження капіталу.
– Виходить, це не перебільшення, що Україна на порозі глобальних проблем?
– Наша біда в тому, що ми, на відміну від Заходу, втягуємося у так звану стагфляцію. Це надто складне явище. На Заході спостерігаємо падіння виробництва і низьку інфляцію. А у нас дуже висока інфляція і велике падіння виробництва. Такі процеси дуже важко регулювати. Падіння виробництва регулюють дешевими кредитами, а вони збільшують інфляцію. Це два взаємовиключні процеси. Щоб збалансувати фінансову систему, треба проводити антисоціальні програми й непопулярні заходи, але ми напередодні виборів, і політики на це можуть не піти.
За всіма прогнозами, нас чекає нова валютна система: частка долара буде зменшуватися, євро зростатиме, тому нам треба рухатися до ЄС і введення євро як грошової одиниці. Зростатиме зона китайського юаня. Росія робить все, щоб з’явилася зона рубля і в ній була Україна. Єдиної світової валюти не буде, а буде десь чотири валютні блоки. Це займе не рік і не одне десятиріччя. Ця криза міняє фінансове, економічне й геополітичне становище. Україні треба вийти з неї з найменшими втратами. На жаль, наші політики не прислухаються до економічних прогнозів. Про кризу в Україні попереджали багато наших вчених. Рекомендую з цього приводу прочитати журнал “Фінанси України” №9, 2007 рік. Ми один в один повторюємо угорський шлях.
З точки геополітичної і геостратегічної питання стоїть дуже жорстко: чи буде Україна як держава взагалі? На нас поставлені карти. Росія буде робити усе, щоб нас не втратити: з Україною – це одна держава, а без неї – зовсім інша. Тому нам треба розумно вести діалог і з Росією, і з Європою. Цьому можна повчитися у Лукашенка. Якби в України було три труби і ми лише частково залежали від Росії, то мали б іншу ситуацію у відносинах з нею. Треба вміти захищати національно-економічні інтереси й ставити їх на перше місце. На жаль, політика частіше проводиться на шкоду національним й економічним інтересам.
Розмовляла Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
