«Найкоштовніше в нашому храмі – його прихожани»
Отець Олександр біля храму
Церковний двір у Воютині потопає у квітах. До такого красивого та доглянутого храму хочеться зайти. На вході нас зустрічає молодий священик отець Олександр.
– У квітах видно мудрість і силу творця, – каже священик. – Різні на вигляд, різні за ароматом, але кожна по-своєму прекрасна. Споглядаючи квіти, добре молитися.
Він виріс у маленькому селі Олександрія Ківерцівського району Волині.
– У нашій родині священиків не було, – розповідає отець Олександр. – До церкви безпосереднє відношення мав прадід Антон, який все життя був паламарем і допомагав священику під час служби. Відколи себе пам’ятаю, з раннього дитинства ходив з мамою до храму в сусіднє село Звірів, бо в Олександрії не було ні школи, ні церкви. Саме їй завдячую своєму духовному формуванню. Мамине християнське життя було для мене прикладом. Я бачив її молитву, її віру. Коли вже підріс і міг підсвічника тримати, священик отець Василь забрав до вівтаря, і я прислуговував. Церковне богослужіння мені дуже подобалося. Пригадую, ще був малий, а вже думав: “От би швидше мені вирости, щоб стати священиком. Вже літургію як правити я знаю, ще би навчитись виносити плащаницю і вивчити богослужіння Страстного тижня”. Ось такі були дитячі мрії. Вже згодом вони втілилися в реальність. Часто ловлю себе на думці і дякую Богові за те, що я народився православним.
Після школи у 1997 році Олександр Насарчук став студентом Волинської духовної семінарії. З теплотою згадує священик чотири роки навчання, які дуже багато дали для духовного зростання, він був іподияконом. Коли закінчував семінарію, восени 2000 року одружився з православною дівчиною Тетяною Архипчук, яка родом з Рудки-Козинської Рожищенського району. Познайомилися вони в храмі. У священика двоє синів: Матвій та Антон.
– У Воютині я порівняно недавно, а перед цим п’ять з половиною років своє служіння ніс у Маневицькому районі, – продовжує мій співрозмовник. – У березні 2001 року був призначений в храм архістратига Михаїла в селі Кукли. Сьогодні, озираючись назад, можу сказати, слава Богу, що я там побував, побачив життя на Поліссі. Познайомився з дуже добрими та щирими людьми. Вони до цих пір у мене в серці, я їх пам’ятаю і люблю. Це не в образу воютинцям. Тут також прекрасні люди, але в Куклах були мої перші прихожани. Я обслуговував два села. Перед моїм від’їздом з меценатами збудували храм Амфілохія Почаївського в Северинівці. Вже коли поставили хрест, я попрощався з парафіянами і поїхав сюди.
З 2006 року отець Олександр на парафії у Воютині, але живе зі своєю сім’єю в Рудці-Козинській, церковний будинок ще будується.
– Першого лютого 1997-го освячено цей храм, який збудували за два роки, – розповідає священик. – Його фундатором був Богдан Володимирович Здрилюк (нині покійний). Ми за нього молимося. У Воютині відчуваю велику підтримку від вчителів, від сільської інтелігенції, від всієї громади. У нас прекрасний церковний хор.
Хочу підкреслити: найкоштовніше в нашому храмі – це його прихожани. І кожній новій людині, яка приходить у церкву, я радію. Моя мрія – щоб цей храм був повний людей. Найбільша радість для священика, коли, сіючи зерно, бачиш результат своєї справи. Постійно треба дбати, щоб Божий виноградник ріс, розмножувався і приносив добрі плоди. Особливо теплі слова вдячності хочу сказати Валентині Степанівні Здрилюк за розуміння і великий вагомий внесок у розвиток нашої парафії. Сердечно дякую сільському голові Богдану Петровичу Перванчуку та директору школи Ользі Леонідівні Перванчук.
* * *
За словами керівника воютинського господарства Валентини Здрилюк, на селі три головні фігури, від яких дуже багато залежить: сільський голова, директор школи і священик. Якщо вони професійно виконують свої обов’язки, то для села це велике благо.
– Про нашого священика я можу сказати, що це людина на своєму місці, має переконання, людина духовна, – розповідає Валентина Степанівна. – З приходом на нашу парафію отець Олександр став справжнім духовним наставником. Він впевнено та переконливо несе Боже слово своїм прихожанам. Йому люди повірили, особливо молодь та наші вчителі. А який у нас церковний хор! Громада дуже задоволена, що у нас такий молодий енергійний священик. У всіх його починаннях ми намагаємося його підтримати, адже допомагати хочеться тій людині, яка сама щось робить.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
