Олег Орлов: «Усі наші проблеми йдуть з минулого»
Олег ОРЛОВ
– Усьому, що вмієте, Ви десь вчилися, чи дар передався Вам від предків?
– Звідки це взялося, не знаю. У мами в роду такого не було, у батька – теж. Кажуть, що надприродні здібності інколи з’являються після клінічної смерті. У мене таке було.
У 33 роки все й почалося, думав, що „дах поїде”. Якраз на Введення Матері Божої у храм. Тоді я вирішив: піду до церкви, і якщо витримаю службу і мене не викине з храму, то прийму цей дар.
Але перш ніж все почалося, мені потрібно було самому багато чого пережити. Дійшло вже до того, що ми з дружиною думали: „Ну, все, вже край. Більше не витримаємо”. І нам порадили одну жінку, до якої ми й звернулися по допомогу.
Але там я почав нею керувати: куди яйцем качати, як качати...
Вона й порадила мені поїхати у Київ в інститут парапсихології, де мене взяли одразу на другий курс. Згодом перейшов у центр „Оптималіст”, де пройшов надзвичайно потужне навчання. Але, що дивно, все, що там розповідали, я вже знав, а от звідки – невідомо.
– Розповідають, що Ви можете допомогти й тоді, коли яйце показує смерть, навіть не торкаючись його? А от якщо людина сама спробує допомогти собі чи своїм ближнім, скажімо, при головному болю?
– Багато чого пояснити просто неможливо. Буває, прийде п’ять людей з одним і тим же діагнозом. Однак, перш ніж лікувати їх, потрібно знайти причину. Знайдеш її, і лікування „йде”, а буває, показує, що допомогти вже не можна. Я сам нічого не шукаю, інформація дається згори, і все це я в доступній формі розповідаю людині.
Однак скажу точно, що всі проблеми йдуть з минулого. Як нашого, так і наших предків.
А щодо того, щоб самим спробувати зайнятися цілительством, то з цими речами потрібно бути дуже обережним. Скільки таких самоучок можна зустріти в психушці! Непідготовлена психіка такого навантаження просто не витримує. Нині мало не в кожній газеті можна прочитати, що робити, щоб велися гроші, щоб коханий не покинув. Нібито нічого поганого, але ніхто не замислюється над тим, що це вже чаклунство, тому ігри з ним можуть закінчитися дуже погано.
– Ви кажете, що всі наші проблеми – з минулого...
– Без сумніву. Нічого випадкового у нашому житті не буває. Як і зустрічей та знайомств. У вас же бувало таке, що, приїхавши у незнайоме місце, ви відчуваєте, що все це вже колись бачили. Ми приходимо на цю землю не один раз, тому треба жити так, щоб наші внуки і правнуки не згадували нас „незлим тихим словом”.
Не раз буває, що коли молюся, бачу чи бабу людини, що прийшла до мене, чи прабабу, яка молиться, молиться... Вона вимолила добро і щастя на два покоління. Як буває: один вкрав, і його тут же впіймали, а інший краде усе життя, і нічого. Нехай подякує своїм богомільним предкам, але його діяння потім „виллються” на його внуках і правнуках.
Так само і за бабусині прокльони (є така категорія жінок, які клянуть навіть кішку, що сидить на дорозі) потім страждають внуки і правнуки.
Якось жінка привела глухонімого онука. Мені й показало, що вона проклинала свою дочку, коли та ходила вагітна цим хлопчиком.
– А щодо минулих життів?
– Коли я молився біля хлопчика з ДЦП, мені показали, що треба молитися три рази. Перший раз побачив Сибір, чоловіка, який грабує і вбиває подружню пару, що їде у візку. Це був той хлопчик.
Другий раз показало, що дід хлопчика б’є худобу в свято. Бабуся малого, що стояла поруч зі мною, здивувалася: „Ну, то й що. У нас всі так роблять, але ж діти хворіють не у всіх”. Але вона не зауважила того, що коріння у всіх різне: у когось сильніше, а в когось – слабше (тобто мова знову йде про тих же богомільних бабусь). На третій раз побачив, що дід хлопчика любить випити. На дочці це не позначилося, а малого зачепило, і зачепило головний мозок. Тобто, як хочеш лікуй, але йому нічого не допоможе.
Але потім показало гори Тянь-Шань, монаха – чорного відлюдника. Я пояснив людям, що тільки він може вимолити цю дитину, а я не можу, бо живу у цьому світі і грішу.
Приходила дівчина – надзвичайно вродлива, а от заміж вийти не могла. Під час молитви я побачив концтабір, есесівця з вальтером у руках і шеренгу військовополонених, у яких він стріляє. Я її запитую: „Ви по-німецьки пунктуальні?” – „Так.” „А в минулі життя вірите?” – „Так.” От я їй і розповів про те, що бачив під час молитви, і пояснив, що її женихи – це полонені, і вийшло так, що він забирав життя, але ж не давав їх! Отож, якщо дівчина все це зрозуміє, усвідомить, що вона знову прийшла на землю жінкою, щоб через пологи дізнатися, як важко дається життя (а мені показало, що її потенціал – 7-8 дітей), вона знайде свою пару.
І ще одне: наскільки міцніше вам вдасться скріпити свою сім’ю, настільки вашій дитині легше буде в житті.
– А якщо до Вас приходить просто хвора людина? Ви таким допомагаєте?
– Просто хворих людей не буває. Завжди можна (і потрібно) знайти причину, чому вона захворіла.
Якось привели до мене чоловіка з онкозахворюванням, худющого, лисого, у якого на обличчі вже почала гнити кістка, від чого він весь опух. Офіційна медицина його списала. Я помолився і сказав, що доки він дійде додому, пухлина на обличчі прорве. Через кілька днів він знову прийшов. Мені показало, що йому самому треба помолитися – десять разів. Наступного разу я дав йому завдання попросити пробачення у тещі (так мені показувало), на третій – прополоти город. Більше він не приходив, а десь через півроку завітав до нас гарний кучерявий чоловік: „Ви мене впізнаєте?”...
А буває, що треба просити допомоги у покійників – родичів людини, яка прийшла до мене. Просити захисту від усього лайна, яке робили „добрі люди” на родову лінію.
– То виходить, що б ми не зробили, за кожен крок потрібно відповідати. Але ж ми не святі...
– „Не гріх упасти, гріх не піднятися”. Всі грішать, але треба усвідомити свій гріх і виправити. Як? Часом серце більше підкаже, ніж семеро спостерігачів збоку.
Ісус Христос казав: „Простіть сім разів, і ще раз сім по сім”. Прощайте. Але робіть висновки.
Розмовляла Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область
Фото автора
| Comments: |
