Американців дивує, що українки ходять на базар на підборах
Американці Дейл дуже сподобалася Волинь
– Мені довелося вивчити і російську, і українську, хоч і недосконало, – розповідає Дейл. – Однак коли приїхала у ваше тихе, затишне місто, то відчула, що тут добрі люди. І мовний бар’єр – не проблема. Тут багато людей розмовляє російською і ніхто з них не глузує. А взагалі, коли я їхала в Україну, то мені на батьківщині радили: “Бери бинти з собою, вітаміни, аспірин”. Коли ступила на вашу землю, то побачила, що не так тут все погано, як малюють. Хоча мені в Києві довелося пережити операцію. Звісно, ваша клініка – це як в 70-ті в Америці. Хоча помітила, що за ці роки, що я тут, збільшилося аптек.
– Що вам сподобалося в Україні?
– Насамперед, ваші пам’ятки. У столиці України – Софія Київська, в Луцьку – старе місто. Взагалі, зробила висновок: щоб зрозуміти українців, треба зрозуміти православ’я. Мені сподобалися ваші храми, я бувала в них на свята. Наприклад, хвилююче там у пасхальні дні, на Різдво. Відчувається, що у вас цей день святкують релігійно, як день народження Ісуса Христа. У Штатах свято зводиться до вручення подарунків один одному.
До речі, щодо подарунків. У мене на батьківщині звикли принести подарунок і тихенько його покласти на спеціальний столик. У вас коли вручають його, настільки гарні слова говорять, так щиро, що аж за душу бере. І коли приходить моя черга щось дарувати, я думаю, як виразити свої почуття словами.
– Багато хто каже, що наші люди похмурі, американці – усміхнені…
– Так воно видається на перший погляд, що українці не дуже відкриті, похмурі. Коли завойовуєш їхню довіру, то ваші люди стають дуже близькими, щирими. А у моїх співвітчизників за посмішкою (у багатьох) – просто маска. Ще зауважила, що у вас переважає колективізм. Більше дбають про громаду. Наприклад, помітила, що навіть в школах один за одного переживає, допомагають списати. У нас переважає інша думка: а що я сама зможу, без сторонньої допомоги? І що отримаю з цієї ситуації? Ще у вас не подобається заучування дітьми предметів. Тим самим вони підтверджують, що на запитання є тільки одна правильна відповідь. Учні бояться висловити альтернативну думку, а тим більше відстояти її.
– Вам сподобалася українська кухня?
– Так, мене запрошували на обід. Я не в захопленні від вашого борщу. Але люблю дуже голубці, плов, сподобалося сало, перемелене з часником, яке намазують на хліб. А ще підсмажені на вогнищі шкварки. Дуже смачна ваша солодка вода. А щодо обіду, то у вас зовсім інша культура за столом. В США, наприклад, якщо ти поїв, і сказав: досить, то ніхто більше вам нічого не пропонуватиме. В Україні все припрошують, допитуються, чи сподобалося. Примушувати людину їсти – це неввічливо, а тим більше другий раз перепитувати, чи їстимеш.
– Багато хто вважає, що в Україні розкішно одягаються.
– Ваша манера одягатися мене дещо вразила. В нас цінують простий одяг, якому не дуже придають значення. Мене здивувало, коли побачила жінок на базарі з великими сумками, але взуті панянки в туфлі на високих підборах. У нас на ринок йдуть у зручному взутті, дехто може одягнути навіть піжаму, й ніхто на це не зверне увагу (правда я собі такого не дозволяю).
– У вас багато друзів в нашій країні?
– Звісно. Я з ними часто спілкуюся.
– А як вам наші чоловіки?
– Коли вони дізнаються, що я американка, то в них прокидається корислива мета: вони хочуть квиток до Америки…
– Ви поїздили по всій області, вам сподобалася наша земля?
– Україна така різноманітна: Карпати гористі, тут переважає національний колорит, Львів нагадує мені чимось Варшаву. Волинські села також якісь особливі, вони потопають в зелені. Правда у вас багато лісів, але мене здивувало, що немає звірів. Їжаків бачила – і це все. У моєму штаті Пенсильванія зовсім інша картина. У нас звірі – олені, єноти, білочки, косулі підходять до осель, не бояться людей. Я не розумію, чому у вас не так.
– Ви від’їжджаєте на батьківщину, що повезете із собою?
– Ваші сувеніри. Люблю роботи майстрів-різьбярів. Хотіла б придбати англійською мовою книгу про православ’я в Україні. А головне, я мрію сюди повернутися. Мені дуже сподобався ваш край.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
