Живі крокодили й удави для дитячої забави

Андрій ЯРЕМЧУК

Андрій ЯРЕМЧУК

Та не тільки приватним зоокутком «Екзотичні тварини і птахи» славиться цей дім. Незвичності обійстю додає і царська гармата біля фасаду та гіпсова скульптура Володі Ульянова – фантазії дизайну великого шанувальника історії господаря Андрія Яремчука. А у виплеканому його руками саду росте велетенська папороть та ялівець – зелений оазис ховає ряд кліток з представниками різних континентів. І діти, і дорослі охоче приходять сюди на екскурсію.

Показ екзотичної колекції починається з веранди, де розташовані два тераріуми та клітки з яскравими папугами. Очам не віриш: у штучній водоймі живе справжнісінький нільський крокодил. Хоча ім’я дали йому мирне, як у мультфільмі – Гена, але не вміє він усміхатися, як відомий персонаж, тільки показує оскал гострих зубів.
У меншому тераріумі звивається сріблястою стрічечкою у дерев’яній стружці маїсовий удавчик, якого «виписали» по Інтернету аж із Харкова.
Пані Люба бере на руку красеня і демонструє мені: «Не бійтеся. Навіть маленькі дітки до нього торкаються. Ось попробуйте, який він теплий і шовковистий. Зовсім не такий бридкий і холодний, як вуж».
Переборюючи страх, торкаюся яскравої орнаментної спинки. Плазун справді приємний на дотик.
Утримувати більше двадцяти різновидів тварин та птахів, звичайно, клопітно. Навіть якщо є корм, тільки на те, щоб усіх погодувати, щоразу йде година. Подружжя Яремчуків на свою екзотику щомісяця жертвує одну зарплатню.
Захоплення Андрія Івановича, виявляється, має родинні корені. Його батько, як репресований, був виселений у Комі АРСР. Там, в Ухті, працював у зоопарку доглядачем тварин.

Андрій ЯРЕМЧУК

Андрій ЯРЕМЧУК

Найперше тримав Андрій морську свинку. Але серйозно усе почалося вже у Костополі, куди переїхала сім’я. Працюючи вчителем автосправи, захопився розведенням акваріумних рибок. А потім були песики, лебедята, лисиці, шиншили.
Є в колекції зоокутка і красені фазани, й африканські цесарки, й орел сарич, і дивовижно гарні, з оранжевими бакенбардами, качки мандаринки. Але чого ж то походжає у їхній клітці мініатюрний індійський півник із виду бентамок? «Горошок, – пояснює пані Люба, – заблукав до клітки, поласившись на корм. І я його там закрила – хай не турбує свою пару, яка висиджує зараз потомство».
Цікаво було спілкуватися з Андрієм про світ його захоплень. На кухні, де п’ємо каву, на фотографії навпроти він обіймає, як іграшкове, мале левенятко. Виявляється, воно теж було у їхній «колекції», але надто важко його утримувати. Та про розширення зоокутка і перспективу вийти на міські масштаби розмова не клеїться. Не дуже поспішає підтримати ентузіаста-природолюба міська влада. «Я добре знаю, що з цього роя не буде меду», – каже розчаровано господар. А жаль. Потрібно не так вже й багато – виділити трошки землі, скажімо, у міському парку, і трохи коштів на розвиток. А Андрій, маючи золоті руки, сам обладнав би зоопарк. Та чиновникам не дуже хочеться брати на себе зайві клопоти. Навіть якщо це в інтересах малих костопільчан.
Мирослава МАНЕЛЮК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>