Модель з Луцька підкорила Нью-Йорк
Фото Катерини ФЕДОРЧУК на обкладинці журналу «Мірор»
Манекенницею стала випадково
Катя не з тих дівчат, які з дитинства мріють про славу. Вона дуже скромна, тому ще й зараз інколи ніяковіє, працюючи з відомими фотографами. До модельного бізнесу Катерина потрапила зовсім випадково.
– Якось я, повертаючись зі школи додому, стояла на зупинці і чекала маршрутку. До мене підійшов якийсь хлопець і дав запрошення на безкоштовне навчання у Модельному Клубі Марини Занюк. Через кілька днів пішла туди разом з однокласницями. В результаті з-поміж усіх подруг залишилася навчатися тільки я, – пригадує Катя.
Часто трапляється, що батьки забороняють своїм дочкам займатися в модельних клубах. А от Каті у цьому пощастило. Вона була домосідкою, більшість вільного часу проводила вдома за книжками, а гуляти її відправляли ледь не силою. Тож батьки з радістю відпустили дочку в Модельний Клуб Марини Занюк. Після кількох місяців занять Катя вирішила спробувати свої сили на кастингах московського модельного агентства, які проходили у Львові. Дівчину помітили одразу. Членам журі сподобалася не лише її зовнішність, а й інтелект, досконале знання англійської мови. Тож Катя отримала запрошення до Москви. Там потрапила в агентство “IQ Models”. У російській столиці Катя зробила кілька вдалих фотосесій. Знімки лучанки опублікували російські журнали “Vogue”, “Officiel”, “Collezioni”, “Cosmoshopping” та інші.
Після цього Катерина Федорчук стала отримувати запрошення з різних країн світу. Цікаво, що на дорослу роботу дівчина їздила з дитячим документом. Однією з перших ще у 14-річному віці відвідала Японію. Тут доводилося працювати у досить незвичній обстановці. Адже японці дуже ексцентричні – роблять нестандартні зачіски й макіяж. Також побувала у Греції. Рекламувала парфуми, знімалася для місцевих журналів. Вершиною успіху став контракт з агентством “Women”, з яким Катя працює у Нью-Йорку, Парижі і Мілані. В Америці лучанка брала участь у трьох шоу-показах: Isaac Mizrahi, Vera Wang та L’Wren Scott.
У Японії рятувалася волинською ковбасою
Одним з найпам’ятніших своїх відряджень Катерина Федорчук вважає роботу в Японії. Але згадує цю країну модель з Луцька з посмішкою. Бо якщо працювати там було справді цікаво, то з харчуванням виникли проблеми. Досвідченіші дівчата, які раніше вже були в Азії, брали харчі із собою. Річ у тім, що Катя з дитинства не їсть риби, а, як відомо, основу японської кухні складає цей продукт і рис. Тож лучанці доводилося шукати в магазинах якісь інші продукти.
– Одного разу у супермаркеті вирішила спробувати солодощі в цікавій обгортці. І коли відкрила упаковку, то дуже засмутилася: це було щось схоже на рибу, тільки в цукрі, – згадує Катя.
Врятувала Катю від вимушеної дієти мама. Через проблеми з документами вона не змогла одразу поїхати з донькою до Японії. Оформити візу вдалося лише через місяць. Тоді мама привезла з собою три палки ковбаси. Цьому гостинцю дівчина надзвичайно зраділа. Ще й підгодовувала волинською ковбаскою подругу з Росії.
Попри свою зайнятість, Катерина не забуває й про навчання. Під час зовнішнього оцінювання з української мови набрала 194 бали з 200 можливих. Взагалі, школу закінчила на відмінно, хоча у зв’язку з роботою не відвідувала її по кілька місяців. Коли потрібно було “підтягнути” якийсь предмет, брала із собою за кордон підручники. Так штудіювала зарубіжну літературу та історію України.
– Я розумію, що робота моделі пов’язана з віковими обмеженнями. Довго цим займатися не будеш, – каже Катя. – Тому планую після школи продовжити навчання. Оскільки мені подобається спілкуватися з людьми, хочу здобути фах журналіста. Швидше за все, спробую вступити в Оксфорд.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
м. Луцьк
| Comments: |
