Соснівські жінки народжують у дорозі, вдома і навіть… в «уазику»

Ну, подумайте самі – народжений у дорозі. Або ж – народжений в домашньому обійсті. Втім, у селі Соснівка Дубенського району таке – зовсім не дивина. Це трапляється тут майже щороку. Загалом за кількістю екстравагантних пологів Соснівка серед сіл України може претендувати на роль лідера. А ось скільки таких незвичних випадків було, приміром, за останні два десятки чи принаймні за півтора десятка літ, тут навіть найголовніший спеціаліст у цій “галузі”, місцевий фельдшер Ольга Миколаївна Юхимчук, збивається з ліку. Зрештою, не це найважливіше, а те, що подібна екстравагантність завжди закінчувалася благополучно.

У тазику, де мила ноги, побачила немовля
Про 19-річну Катю Левченко у Соснівці від її односельців почув: “Перше дитя народила вдома, друге – дорогою до Дубна, а ось третю дитинку, мабуть, таки “довезе” до пологового”.
– Я розумію, – продовжує розповідати наймолодша соснівська мама, – що пологовий будинок на те й існує, щоб у ньому народжувати. Але інколи навіть оком не встигнеш моргнути, як вже надходить той час. Першого разу я навіть не злякалася – лягла спати, просинаюся, а болі у животі наростають і наростають. Зателефонували до Ольги Миколаївни – вона ніби на крилах примчала. Але про якесь транспортування до районного центру й мови не було – я вже почала народжувати. На щастя, все пройшло без ускладнень. Як результат – маю нині гарного синочка Ромчика. Точніше, вже два синочка. Другий у мене зветься Сергієм. І знаєте, на честь кого його назвали – на честь водія нашої амбулаторії, який віз мене до пологового. Дорогою він просив, щоби я дотерпіла ще якихось хвилин десять, а я взяла і не послухалася – розродилася прямо в амбулаторському “уазику”. Зрештою, що я могла вдіяти… Того дня я вже була у Дубні в жіночій консультації. До “строку” залишалося три тижні, та, напевно, автобус протряс мене добряче на нашій горе-дорозі. З’явилися болі, а я все думала – минеться. Викликала Ольгу Миколаївну, а вона каже: “Катю, ти ж ось-ось народжувати станеш. Давай-но мерщій до Дубна…” І хоч все було зроблено оперативно, буквально у передмісті у мене почалися пологи. Але Ольга Миколаївна (дай, Боже, їй здоров’я), котра супроводжувала мене до лікарні, впоралася сама. Ще й ніби жартома порадила: “Радій, Катю, мужика маєш. Назвеш його Сергієм, гарне ім’я”. І ми з чоловіком погодилися. Більше того, водія Сергія у куми запросили. А Ольга Миколаївна для нашого Сергійка, а заодно й Ромчика, уже як хресна бабуся. Як добре, що вона, така щира, людяна, доброзичлива, надійна, у нашому селі живе.
За метрів тридцять від Катерини Левченко по тій же вулиці Молодіжній мешкає сімейство Слободенюків. Господинею тут Марія Миколаївна. Врешті, не тільки господинею, але й повитухою для своєї доньки Оксани.
– Це було понад шість років тому, – розповідає Марія Миколаївна, – Оксана приїхала у гості з Тернополя. Якраз на свято Івана Богослова. Тільки-но зайшла до хати, як одразу вхопилася за живота. Поклала її на диван і бачу, що ось-ось родити буде. Куди дзвонити? Кого кликати? Вірите, одразу дещо розгубилася. Але потім “взяла” себе у руки, подумала: я ж п’ятеро дітей народила. Тим часом  дочка справді почала родити. Вхопила я нового рушника – ним і сповила свого новонародженого внука. А далі ж треба пуповину перев’язати. Тільки чим? Мені здалося, що найліпше – шпагатом. Але якраз у цю мить до нашого дому прибула Ольга Миколаївна, а в неї – все необхідне для породіллі. Допомогла вона моїй Оксані, як належить. Була при ній також всю дорогу до пологового будинку. Та й зараз час від часу навідується.
Інша соснівська породілля свого імені попросила не називати. А ось те, що трапилося з нею, – факт. Одне слово, відчула молодиця, що настав час їй народжувати. А перед лікарнею, звісно ж, варто привести себе у порядок. Отож, нагріла води, налила у тазик, щоби ноги помити, і саме у цю мить відчула, що “води почали відходити”… А через хвилину і хлопчик плюхнувся у воду. Слава Богу, живий-здоровий… Жінка ж подібним чином вдруге у власному обійсті народила дитя.

«Глянувши на живіт, визначу: хлопчик чи дівча»
– Ольго Миколаївно, – звертаюся до сільського фельдшера, яка у селі є незаперечним авторитетом, – попри те, що профілактична робота серед майбутніх мам у селі вважається чи не найкращою у районі, не обходиться й без екстравагантних випадків. Чому так?
– Я й сама інколи дивуюся, що Соснівка видає такі факти. Пояснити їх якимись місцевими особливостями марно. Єдине, можливо, варто врахувати – що Соснівка, Нагоряни, Ясенівка, які я обслуговую, дуже віддалені від райцентру. Втім, профілактика тут на доволі високому рівні, хоч, як бачите, раптові пологи все-таки трапляються. Це, звичайно, не патологія, але правду кажуть: на те й пологовий будинок, щоб у ньому народжувати. Тут, якщо, не дай, Боже, якісь ускладнення, одразу можна належну допомогу надати. А вдома?.. Чи в дорозі?... Добре, що жодного разу у моїй практиці подібного не траплялося. Хоч труднощі були. Виручали знання, досвід, і, на щастя, усі, хто народився вдома при моєму сприянні, живі-здорові. Цікаво, що з них тільки одна дівчинка. Решта – хлопці. Декому я хресна мама. І, звичайно, приємно, коли вони, знаючи історію свого народження, при зустрічі дякують за поміч.
У розмові з Ольгою Миколаївною я мимоволі “зачепив” тему колишніх сільських бабок-повитух. Мовляв, без їхнього досвіду ніяк не обійтися.
– Я визнаю інше, – відповідає Ольга Юхимчук, – оті знання й практичні навики, які набула під час навчання у Дубенському медучилищі. А колись у тутешній місцині, як розповідають старожили, справді була повитуха, котра пуповини коноплями перев’язувала. Тепер цю рослину замінили сучасні медичні предмети. Надійні і стерильні. Вони у мене в амбулаторії завше напоготові. Правда, хотілося б мати сучасну фельдшерську сумку, у якій є практично все необхідне для першої невідкладної допомоги. Але така сумка коштує чимало – десь півтори тисячі гривень. Отож, залишається лише мріяти… Жодного разу за 27 років мого трудового стажу я не пошкодувала про такий вибір. Набула вже чималого досвіду. Скажімо, можу візуально, глянувши на живіт, визначити: буде хлопчик чи дівчинка. Але не це головне. Головне – щоб діти народжувалися здоровими, без патологій. І не в дорозі, не в хатніх умовах, а там, де належить – у пологовому будинку.
Сергій Новак,
Рівненська область

• Нравится
•