
Станіслав ГРИНЧУК
Взагалі Жмеринський цех обслуговування споживачів нараховує 200 осіб, серед них 125 листонош. Очевидно, управляти жіночим колективом Станіслав Олександрович вміє, бо його підлеглі запевнили нас у тому, що начальник у них хороший.
– Якщо забезпечувати нормальні умови праці, виконувати свої маленькі обіцянки, люди розкриваються і охочіше йдуть на роботу, – каже Станіслав Гринчук. – Навантаження на наших дівчат велике, особливо у самій Жмеринці, тож без грошового заохочення не обійтися.
– А чоловіки-листоноші у вас є?
– Всього четверо, які вже давно працюють. На жаль, мужчини не дуже охоче йдуть на таку роботу. Наприклад, в Зоринцях, де бригадне село, чоловік-листоноша щодня долає по сім кілометрів до найближчого відділення зв’язку. Якби не він, це все мала б виходити жінка. Це важка робота: і сумки кілограмові, і собаки кусають, і грабіжники нападають.
– Певно, сумки важкі не тільки від періодики. Пошта займається бізнесом?
– Та це ж головне завдання будь-якого підприємства – отримувати доходи. Основна реалізація, звичайно ж, маркованих конвертів. Продаємо і продукти харчування, побутову хімію. Все це наші листоноші вкладають у свої сумки, тягнуть по домівках клієнтів, пропонуючи той чи інший товар. Їм вигідно збувати продукцію, бо від того мають комісійні.
– Із проблемами доводиться стикатися?
– Їх вистачає, ще й у час реорганізації поштового зв’язку. Але якось мусимо викручуватися. Головне, щоб наші клієнти не скаржилися. Досі отримували лише подяки від людей за вчасно доставлену кореспонденцію та періодику – тож так і треба тримати.
Мирослава КОСЬМІНА,
Вінницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |