Листи знайшли через 67 років у димарі пошти
Працівники Тернопільського державного архіву завершили опрацювання понад трьох сотень листів періоду Другої світової війни, випадково знайдених під час ремонту приміщення колишньої пошти. Сховані кимсь 67 років тому в одному з димарів старого будинку солдатські “трикутники” і звичайні конверти з невідомої причини так і не дійшли до адресатів.
Незважаючи на час, листи збереглися непогано. Більшість їх – це вісточки від рідних військовослужбовцям, які проходили строкову службу у Західній Україні. Є також “трикутники” від солдатів. Найбільш ранній зі знайдених листів датується 15 травня 1941 року, найпізніший – 20 липня того ж року. Найуживаніша мова послань – російська.
Писали із Росії, Середньої Азії, Кавказу, Білорусі, Молдавії, Прибалтики, – розповіла заввідділом архіву Тереза Малиміна-Базиляк. – Пункти призначення листів були різними: Теребовля, Чортків, Львів, Рава-Руська, Золочів, Дрогобич, Ковель. Напередодні війни Тернопіль був перевалочним пунктом, де акумулювалася і згодом надсилалася в інші західні області військова кореспонденція. У нашому місті її, швидше за все, перлюстрували працівники військової комендатури. Не виключено, що листи з небажаними для радянської влади коментарями відкладалися і знищувалися. Оскільки левова частка кореспонденції датується 21-23 червня, не відправити знайдені на старій пошті листи могли і у зв’язку з особливими обставинами – початком війни…
Написані солдатам від матерів, коханих, сестер рядки зворушують своєю життєвою прозаїчністю. О 5-й годині ранку 22 червня 1941 року сестра пише братові про те, що стоїть 512-ю у черзі до ломбарду, щоб здати коштовності і купити харчів… У датованому 25 червня листі Даша з Кисловодська повідомляє коханому, котрий служить у Любачівському районі Львівщини: “В связи с объявлением войны мне стало значительно труднее, так как на открытие дома отдыха теперь уже надежды нет, даже военные санатории и те пустеют. Во всем городе чувствуется большой подъем, всюду говорят о войне, но ни у кого не видно ни подавленности, ни растерянности. Все твердо уверенны в победе…” Лист від 23 червня на Львівщину з Полтавської області до брата: “…Якби ти знав, які в нас хліба – як море, і озимі, і ярі. Та нікому буде їх убирать…” Є в одному з листів і таке звернення: “Здравствуй, неверная жена! Поки проживай сама, на мене не надійся, за мною не плач, я вже йду на фронт…”
В одну з папок архівісти склали листи з фотографіями дорослих і неповнолітніх родичів адресатів (в одному листі на сторінці олівцем обведені ручка і ніжка дворічної донечки військовослужбовця), 3 та 5-рублеві купюри зразка 1938 року, навіть засушені пелюстки квітів.
– Ми подумували, чи не організувати розшук родичів авторів цих невідправлених листів, – каже Тереза Малиміна-Базиляк. – Але можливості архіву обмежені. Першочергове наше завдання сьогодні – надіслати копії знахідок до посольств країн колишнього Союзу, аби їхні працівники вже на місці провели необхідну пошукову роботу.
За словами директора обласного архіву Богдана Хаварівського, цьогоріч непрочитані листи опублікують в окремому каталозі.
Євгенія Ліщук,
м. Тернопіль
| Comments: |
