Жінка у церкві має виглядати гарно, скромно й достойно
В одному з редакційних листів наша читачка просить пояснити, у чому жінка повинна приходити в церкву. “Якщо раніше до зовнішнього вигляду церква ставилася більш прискіпливо, то зараз, як бачимо, дівчата й жінки дозволяють собі прийти у храм без головного убору, в джинсах, тобто не завжди пристойно. А влітку взагалі у коротких спідничках і платтях з великим декольте...”
Ось що з цього приводу каже протоієрей Михайло Бучак, капелан Волинського національного університету ім. Лесі Українки, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в селі Маяки Луцького районного деканату на сайті Волинської єпархії Київського патріархату (www.pravoslavja.lutsk.ua):
– Найперше звернімося до святих отців й апостолів, що вони залишили у своїх проповідях. У першому посланні до Тимофія апостол Павло пише: “Отож хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву. Так само й жінки. У скромнім убранні, із соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як те личить жінкам, що присвячуються на побожність”. А преподобний святитель Григорій Богослов запитує: “Дивно для мене, якщо ви, жінки, підкрашаєте свої обличчя не для похітливих очей. Якщо ж це не так, якщо це нерозумне поклоніння моді, якщо кожна з вас, заміжніх жінок, любить тільки свого чоловіка, то навіщо виставляєте свою красу для багатьох, як сіть для птахів?” Преподобний Єфрем Сирійський наголошує: “Піднята вище колін одежа викриває безсоромність душі”.
На жаль, мода сьогодні все частіше стає знаряддям спокуси, а отже – гріховності. “Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса”, – читаємо в Євангелії від Матвія. Гарна зачіска, яку не хочеться ховати під хустку; штани, які так чітко окреслюють звабливі форми; прозора блузка і багато чого іншого... Але жінка йде на зустріч з Богом, для Якого основна цінність – душа. Невже розумно вважати, що зовнішній вигляд, який стає предметом спокуси для чоловіків, може бути угодний Богові?
Мені розповіли історію, якій уже кілька десятків років. Біля Свято-Троїцького кафедрального собору в Луцьку архієпископ Варлаам, нині покійний, розмовляв з парафіянами. До храму підійшли дві дівчини з “визивною” зовнішністю, яких зупинила прибиральниця собору й доволі грубо висловилась про їхній вигляд. Владика зупинив її і пояснив, що право проповідувати тут належить йому та священнослужителям. Після чого зайшов з дівчатами у святиню й розповів їм про внутрішнє облаштування храму, ікони, молитву. Дівчата були в захопленні від розповіді. Потім архієрей на хвилинку зупинився й запитав, що найбільше зацікавило у соборі. “Ікони, церковний спів, а най-більше – відчуття присутності тут Бога”, – відповіли красуні. Тоді архієпископ сказав, що дозволяє приходити в такому вигляді у храм, якщо в них немає іншого одягу, але додав: “Що привертатиме увагу людей, які будуть поряд з вами?” З часом одна з цих дівчат вийшла заміж за священика, інша стала регентом.
Коли б нас запросили на зустріч з англійською королевою і пояснили, у що вдягнутися, не думаю, що хтось став би перечити. Та коли йдемо на зустріч із Творцем світу, то тим більше які можуть бути запитання. Отож у нашому гардеробі повинен бути одяг не тільки для барів, ресторанів, який викриває безсоромність душі, але й для храму, який підкреслює її красу.
Як часто майбутня мама оголює таємні частини тіла, які з часом, як дасть Бог, стануть на де-в’ять місяців домівкою для її дитини. Який підступний наступ диявола через моду на найпотаємніше. Утроба майбутньої матері стає об’єктом похітливих поглядів чоловіків. І потім ми дивуємося, чому народжуються хворі діти?
Наші предки носили простий одяг з натуральної тканини і були здоровіші за нас. Ведучи здоровий спосіб життя, мали гарний вигляд, що не потребував косметики. Жінки навіть добирали хустки за кольором відповідно до свята: Трійця – зелені, Богородичні – блакитні, свята мучеників – червоні, Пасха – білі.
Безумовно, я проти того, щоб виганяти з храму людей, котрі прийшли нескромно одягненими. Судити належить Господу. Наше завдання – допомогти людині у вирішенні її внутрішніх проблем. Вибір одягу за вами, але нехай він буде угодний Господу. Ідучи у храм, пам’ятаймо слова зі Святого Письма: “Бог осміяний не буває”. А наш зовнішній вигляд у церкві часом такий, ніби ми насміхаємося зі свого Отця.
З цими настановами, які дає отець Михайло для жінок, не можна не погодитися. І абсолютно нормально, коли священнослужитель делікатно робить зауваження, аби жінка в майбутньому задумалася, в чому заходити у храм Божий. Це, зрештою, показник нашої культури й свідомості. Однак та ситуація, яку з одягом створили монахи Почаївської лаври, перейшла усі межі. Там, перепрошую, інколи з жінок роблять опудало. Є різні випадки у житті, коли котрась потрапляє у храм, навіть не здогадуючись, що їй випаде нагода там бути. Інколи проїздом, маючи час, хоче зайти у святиню, щоб поставити свічку, помолитися біля ікони і т. д. І навіть будучи у досить пристойному вигляді – це можуть бути штани, чи гарний спортивний костюм (моя добра знайома просто не може ходити в спідницях з однієї причини: на ногах у неї неприємні сліди від операцій), на тебе все одно вчеплять чорну плахту. Не знаю, чи це Богу угодно. Храм – не вулиця. Там тим більше треба мати достойний вигляд. Щось хочеш заперечити – до тебе просто-на-просто витріщаться. “Це теж угодно Богу?” – хочеться запитати тих, хто нібито присвятив Йому життя.
Культуру “одягу до місця” треба виховувати, як і усе інше, з дитинства.
| Comments: |
