«Влада «квасить» людей, як огірки»?

Колективний лист з міста Ківерці, під яким підписалося більше двадцяти городян, благав про допомогу: “Нас заливає, підтоплює! Звичайний дощ обертається стихійним лихом і головним болем!” А одна із постраждалих ківерчанок подзвонила до редакції і плачучи розповідала, що у неї навіть туалет “вийшов з берегів”, і тепер все це плаває довкола хати. Самотужки відкачати воду з городів та подвір’їв вони не можуть. І  замість того, щоб якось підтримати у біді, влада ж, навпаки, звинувачує їх у тому, що не треба було будуватися на болоті!

У зливу до туалету не дійти

Коли приїхала у Ківерці сонячного дня, масового підтоплення не побачила. А от два крайні будинки на вулиці Космонавтів таки дійсно “плавали”: у той час, як навкруги вже зеленіла городина, тут чорніло болото і стояла вода.
Олександра Карпівна Оксенюк живе у своїй хатині вже 40 років і каже, що раніше такого не було. Проблеми почалися три роки тому, і тепер в хаті навіть немає підлоги – повністю згнила.
– Без високих гумових чобіт у мій двір взагалі не можна зайти, – скаржиться бабця. –  А як трохи більший дощ піде, то до туалету на подвір’ї не добратися. Мер Ківерців Жгутов присилав до мене машину, що відсмоктує воду, але болото на городі як було, так і залишилося.
До розмови долучається її сусідка, господиня будинку № 38, Олена Киричик і зі сльозами ділиться бідою:
– Минулого року я посадила чотири мішки картоплі, а врожаю зібрала аж три відра. Та й та вся “варена” всередині. Цього року в город взагалі влізти не можу, доведеться все купувати: і картоплю, і цибулю. І цегляний дім не витримує: кинувся грибок, по стінах вже дві тріщини пішло. Через той потоп я вже стільки разів падала та ламалася, бо до сараю та туалету мушу по цеглинах стрибати. І скільки не зверталася до нашої влади, жодних результатів – “квасить” людей, як огірки! І мер Ківерців, і начальник жеку Богдан Крупник в один голос кажуть: і набридла я їм, і настрій псую, і взагалі сама винна, що побудувалася тут.
“Тут”, тобто у цьому мікрорайоні Ківерців, ще у 70-ті роки колихалося болото. Ділянки під забудову роздавалися, як кажуть, у первозданному вигляді: кілька соток осоки із жабами. Перші забудовники, у тому числі й Олена Киричик, засипали  ту “трясовину” на метр землею. А наступні завбачливі господарі піднімалися й піднімають свої будинки ще вище, роблять солідні насипи, підмурівки. А відтак, “першопроходці” ківерцівського болота опиняються тепер все нижче і нижче. Можна тільки уявити, як боляче людям дивитися на свої розквашені сотки, на житло, яке руйнує грибок, і тим більше – на марні спроби порятунку у владних кабінетах міста.

«Природа взяла своє – чекайте сухого циклу»

– Всі тепер звинуваючують владу, – каже Ківерцівський міський голова Володимир Жгутов, – а у свій час, кілька десятків років тому, випрошували землю будь-де, бо хотіли будуватися. І я також можу задавати ті ж риторичні запитання: куди дивилися усі дозвільні служби, коли роздавалися такі ділянки на справжньому болоті? Ми робимо все, що в наших силах. Торік, наприклад, почистили зливний рів біля маневицької траси, який вже 20 років був закинутий. Далі плануємо почистити меліоративний рів, який має стягувати воду з того болотистого мікрорайону: вулиць Космонавтів, Свободи і Ціолковського. Також виношуємо  ідею зробити нову ливневу каналізацію. Хоча, якщо чесно, навіть вона не вирішить проблему повністю.
Невже із цієї ситуації немає виходу? Після довгої мовчанки, співрозмовник продовжив: “Це замкнуте коло. Природа взяла своє.”
Але ж існує Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, прийнята Кабінетом Міністрів України ще у 2002 році. Вона ж виділяє матеріальну допомогу на ліквідацію наслідків. Чому б не скористатися нею? Натомість міський голова не бачить у  тому сенсу. Бо це, мовляв, чекання манни небесної: потрібно розробити проект, затратити на нього близько 50 тисяч гривень і не мати жодної гарантії того, що на його реалізацію таки виділять кошти.
Начальник Ківерцівського виробничого управління житлово-комунального господарства Богдан Крупник теж розвів руками:
– У цьому районі вода після дощів завжди стоїть якщо не зверху, то у підвалах точно. Це ж погода. А ви знаєте, що є таке поняття про сухі і мокрі роки із 12-річним циклом? От саме зараз ми опинилися в тому мокрому проміжку часу, коли опадів багато.
А потерпає від цієї проблеми, за словами Богдана Михайловича, близько 200 дворів. Виходить, ви, люди, спочатку відмокніть як слід, а потім підсушуйтеся собі на здоров’я, перебуваючи у благодатному циклі?
А як же зливна каналізація? І на вулиці Свободи і на Космонавтів все це є. Але працює не ефективно. Мало того, коли з представниками влади оглядали територію на місці, Олена Киричик показала ще одну каналізаційну трубу від колишнього лісохімзаводу, яка, на її думку, могла б суттєво знизити рівень води на цій ділянці:
– Звичайну чепуху не можуть зробити! – обурюється Олена Іванівна. – Ця каналізація закинута давним-давно, на початку вулиці дехто взагалі відкопав трубу. А ми тут біля себе її повністю зберегли, навіть кришки на люках цілі. Труба веде аж до рову, що біля маневицької траси. Ми самі поврізалися б в неї і спускали воду з городів. Треба лише прочистити її від мулу.
Щоправда, і Богдан Михайлович, і Володимир Володимирович  ідею жінки, яка своїм розумом шукає хоч якийсь вихід з біди, сприйняли мляво. І труба ця ніби “не їхня”, і “чіпати її не мають права”, проте нарешті пообіцяли “подумати”.
А доки будуть “думати”  – жаби й далі кумкатимуть на городах. Вода руйнуватиме людські оселі та здоров’я.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

• Нравится
•