Курортний роман з… власним чоловіком
Підпис відсутній
Спокусилася на квартиру у центрі Одеси
Наталя засиділася у дівках. Гарна була – кавалери постійно вилися під вікнами батьківської хати. От вона і перебирала. У того тато комбайнер, в іншого мама на фермі працює, у третього є ще купка братів-сестер, а той – геть сирота. Бачила, як у цих сім’ях живуть – скрутно. Не таке собі майбутнє хотіла, не про злидні мріяла, а про шик, квартиру в місті, дорогу машину...
Її батько був майстровитим столяром. Знали його роботу не тільки у селі – двері та меблі приїжджали замовляти клієнти із самої Одеси. Відтак, копієчка плила до їхнього дому. А Наталя у сім’ї одиначка, звикла до статків. То й і командувала залицяльниками: хочу персня такого, сережки ще ліпші. Хлопці не завжди могли виконати такі забаганки. По одному відсіялися, а коли дівці стукнуло 25 – й зовсім перестали ходити.
Із Сашею її познайомив татів друг – вони якось разом приїздили у село на пікнік з нагоди відкриття спільного бізнесу. Тепер Наталин тато і дядько Іван стали партнерами – відкрили в Одесі свій меблевий салон. Паперова тяганина зайняла кілька місяців. І ось всі документи вже були готові, приміщення орендоване, продавці-консультанти підготовлені (на той час у татовому цеху вже працювало з десяток майстрів). Треба було таке відсвяткувати.
Олександр не дуже сподобався Наталі. Його руде волосся й обсипане ластовинням лице нагадувало мультяшного героя – вона щоразу, коли зустрічалися їхні очі, заходилася сміхом. А от дівчину Сашко вподобав одразу. Став частіше заїжджати в гості начебто у справах до її тата, а тоді відверто почав упадати за нею. Наталя не довго думала, коли через кілька місяців залицянь він запропонував їй вийти за нього заміж – знала, що хлопець має власну квартиру у самісінькому центрі Одеси й добре заробляє, а ще він балував її подарунками. Тож перед Новим роком вони одружилися.
Втекла до коханця, бо був багатший
Сімейне життя видалося далеким від омріяного. Саша постійно пропадав на роботі, рідко бував вдома навіть у вихідні. Він дуже хотів собі купити хорошого джипа, тож відкладав на це фактично усі гроші. Швидко змусив Наталю забути про дорогі парфуми та прикраси, вишуканий одяг, вечері в ресторанах. Із королеви, якою почувалася у батьківському домі, вона перетворилася у звичайнісіньку домогосподарку. А тут сталося горе – в автокатастрофі трагічно загинув її тато і Сашків дядько Іван. Фірму “заклювали” податківці – виявили фінансові махінації і почали тягати Сашу по судах. Усі заощадження, які мав, витратив на адвокатів. Дякувати Богу, не посадили, але для нього життя в той момент, здавалося, закінчилося.
***
Микитка з’явився на світ таким же “сонячним”, як і його тато – ну, дві краплі води: руде волоссячко, блакитні-блакитні очі. Клопоту додалося. Наталі було складно – в хаті ж ні копієчки, Саша десь підробляє на будівництві, малюк ночами спати не дає. Почала і собі шукати заняття, щоб хоч якось відволіктися від домашніх проблем. І знайшла в одній газеті цікаве оголошення: “Шукаю жінку на вихідні для догляду за сестрою”. Передзвонила. Відповів приємний чоловічий голос. Так дізналася, що в Анатолія є паралізована сестра, якій потрібна швидше не доглядальниця, а хороша співбе-сідниця, подруга. У будні з Анною сидить медсестра, а от на таку роботу у вихідні ніхто не погоджується. Оплату пообіцяв хорошу.
Наталя поговорила про це із Сашею. Чоловік погодився бути із сином у вихідні. І вже наступної суботи вона пішла на роботу.
Анатолій зустрів її дуже радо. Попросив бути з Анною терплячою, більше гуляти на свіжому повітрі, читати їй книги. І одразу дав завдаток – 100 доларів за перший вікенд.
Невдовзі Анатолій почав просити приходити Наталю до Анни і в будні. Та й сам все частіше приєднувався до їхніх прогулянок. Потім запропонував підвозити Нату додому, а одного разу запросив її на дружню вечерю у ресторан. З того дня між ними розпочався роман.
Наталя не кривила душею – у Толику її найперше цікавили гроші. Коли Саша запитав її, звідки у неї нові прикраси – так і відповіла: “Коханець подарував, ти ж не можеш!” Чоловік більше нічого не питав. Просто зібрав речі, поклав на стіл останні 500 гривень, що заробив за останній тиждень, і зник.
Прилетів за дружиною аж з Англії
Від Олександра не було жодної звісточки більше року. Та й Наталя не дуже його шукала. Анатолій дарував їй стільки своєї любові, доброти і ласки, що про чоловіка й не згадувала. Невдовзі коханець забрав її із сином до себе в дім. Ніби все було непогано. Єдине засмучувало – Микитка зовсім не сприймав Анатолія.
***
Цієї весни Толя вирішив зробити Наталі несподіваний подарунок – приніс їй три путівки в Трускавець. Знав, що у Микитки є проблеми з нирками. Та й йому хотілося відпочити десь подалі від метушні.
Трускавець зустрів їх рясним дощем. Наташа першою вибігла з машини і повела сина під парасолькою до санаторію. У дверях її ледве не збив з ніг якийсь рудоволосий чоловік. Він прошмигнув попереду – обличчя його побачити не встигла. Але звернула увагу на його фігуру й дорогий одяг.
– Може, вибачилися б? – крикнула йому вслід.
– Перед тобою, Наташо?
Він оглянувся – і жінка оніміла: перед нею стояв її чоловік Саша. Вишуканий костюм, золоті запонки на рукавах, в руках – дорога мобілка.
– Це твій тато... – тільки й сказала Микитці і заплакала.
Виявилося, що вони по сусідству забронювали кімнати в санаторії. Саша забирав малого спочатку вдень, пізніше малий захотів ночувати з татом. Наташа не боронила. Потім вони почали разом ходити у басейн, щоразу зустрічатися біля бювету... А через кілька днів Наталя зрозуміла, що Анатолій її вже зовсім не цікавить.
***
Сусідка розквітла на очах. Ми бачилися все рідше. А перед від’їздом Наталя забігла до мене в кімнату, щоб попрощатися.
– Ми вже їдемо.
– Як Толик, не дуже на тебе сердиться?
– Він ще вчора поїхав. Ми повертаємося додому із Сашею. Його новеньким джипом! Знаєш, він прилетів за нами аж з Англії! Працює там легально на меблевій фабриці, має хорошу посаду, зарплату. Ось, приїхав в Одесу у відпустку, зайшов – а нас нема. Передзвонив моїй мамі – вона й сказала, що збираюся з малим у Трускавець, в який санаторій. Через тиждень Саша має повертатися. Просить, аби ми поїхали туди з ним.
Світлана РІДНА,
Львівська область
| Comments: |
