Чи схаменулася мати за третім дитятком?
Галина не хоче втратити третього сина
– Що плануєте робити, як повернетеся в порожню хату? – запитую у Галі.
– Будемо робити ремонт, побілю, купимо дитині колясочку, пелюшки, памперси. В суді казали, що будуть кожного тижня дивитися, яка обстановка у нас вдома...
Так закінчувалася публікація. Галина поверталася з лікарні, де лікувалися її синочки, сама. Звідти старшого, Сашка, направили у дитячий будинок в містечку Ківерці, меншого ж, Василька, – у будинок немовляти у Луцьку.
Тепер обоє хлопчиків виховуються в іншій сім’ї. Галя дістала з шафи вирізку з нашої газети. Глянула на фото – і заплакала. Каже, що дуже сумує за синочками, особливо за найстаршим. На ліжечку грався маленький Сергійко. Мама ніжно поцілувала його у щічку. Синок у відповідь і сам потягнувся губцями до Галиних вуст.
Після того жахіття, що я бачила в цьому домі два роки тому, переступивши його поріг вдруге, я й справді здивувалася. Закіптюжені стіни та стеля уже побілені, на підлозі лежать килимки, на вікнах висять тюлі. Ліжка застелені акуратною (видно, що новою) постіллю. У куточку в кімнаті стоїть нова дитяча колясочка. Вікна, правда, й зараз підбиті клейонкою. Але тепер не тому, що у них нема шибок, а щоб у хаті було тепліше.
– Кажуть, Ви рідко топите грубку, бо дров не маєте, це правда? – перепитую у Галі.
– Зараз не маємо... Мій Іван (чоловік – авт.) в хазяїна робить в лісі, казав, що той обіцяв нам привезти трохи дров. Ждемо. А що, я маю в ліс іти? Нащо тоді той батько? Ото приніс пару дровин, затопили.
Мабуть, деревина була вогка – крізь шпарини у грубці в кімнату просочувався їдкий дим. Але тепло таки було. Маля бавилося на ліжечку іграшками й радісно вигукувало якісь звуки.
– Їсти маєте що для дитини? – цікавлюся й мимоволі підходжу до каструлі, яка стоїть на кухні.
Галя показує картоплю, що залишилася після сніданку. Каже, на вечір зварить макаронів, бо малий їх дуже любить. А от чогось м’ясного у домі не знайшлося. Було ще печиво (продавець у магазині підтвердила, що Галя хоч рідко, а таки купує малому і пряники, і фрукти – коли приходить чоловікові по цигарки).
– Не питаєте, чи п’ю? Бо ж кажуть, шо я алкашка, – Галя опустила очі і знову заплакала.
Й правда, люди в селі дотепер соромлять цим Гламазду. Хоча останнім часом ніхто в Озерному Галю п’яною не бачив.
Чи справді вона змінилася? Чи усвідомила свій материнський обов’язок? Багато хто цьому досі не йме віри. Кажуть, горбатого хіба могила виправить. Розповідають, що в Гламаздів чисто, бо з дня на день чекають на перевірку з району... Час покаже. А мова про те, що мають у них забрати і третю дитину, й справді вже була...
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
