Пошта знаходиться в одному приміщенні із сільською радою і обслуговує два села: Соснину і Менчичі. У коридорі – радісне пожвавлення, люди обговорюють головну подію: “Добре, що пошта видає ці гроші, тепер без клопоту”. “А що, коли всім не хватить?” – сумнівається якийсь чоловік. “Добре, що не треба чергу з вечора в банку займати – поштарка принесе гроші додому. Сиди, бабо, в хаті і у вікно виглядай”, – приєднується до розмови жіночка старшого віку.
Останній інструктаж перед відповідальною роботою, і листоноша Тетяна Стульська у супроводі старшого дільничного інспектора, старшого лейтенанта міліції Валерія Кожуховського, який забезпечує охорону, відправилися у село Менчичі. Разом з ними заходимо в хату до фронтовика, інваліда Великої Вітчизняної війни 87-річного Івана Євдокимовича Бадивського. Старенького батька доглядає дочка Галина Іванівна. Багато довелося пережити на своєму віку цьому чоловікові. Втратив ногу і ходить на протезі, в останні роки має досить серйозні проблеми зі здоров’ям. За словами дочки, отримані кошти використають на лікування батька, вони возили його на обстеження в онкодиспансер, та й на ремонт хати також треба гроші. Дуже добре, що в Україні є Прем’єр-міністр, який виконує свої обіцянки, каже жінка.
Заходимо в будинок до Ганни Митрофанівни Ярош. Жінка з усмішкою зустрічає гостей на порозі і запрошує до світлиці. Важкою працею заробляла ті гроші 86-річна Ганна Митрофанівна. Працювала дояркою в місцевому колгоспі, сорок років тому її ім’я гриміло далеко за межами Волині. За високі надої Ганна Ярош була відзначена найвищими радянськими нагородами. В той час їх просто так не давали. У 1966 році сільська трудівниця отримала орден Леніна, у 1971-му – орден Трудового Червоного Прапора, а через п’ять років її нагородили орденом Жовтневої революції. Збудували великий будинок, в якому вона зараз живе із сином та невісткою. Щаслива бабуся має четверо онуків і вісім правнуків.
– Ці кошти будуть синові, адже він у нашому домі хазяїн, а ще хочу сказати, що маю дуже добру невістку, – додає Ганна Митрофанівна. – Юлії Тимошенко бажаю здоров’я, щоб у неї вистачило сил і терпіння зробити побільше добра простим людям.
***
Того дня не в один дім з такою приємною місією завітала листоноша з міліціонером. Ми відправилися на Луцьк, а вони сільською вуличкою пішли далі – розносити “Юлину тисячу”, як тепер у народі називають ці виплати.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Comments: |