Микола РОМАНЮК: «Розвиток малого і середнього бізнесу – першочергове завдання для області»
Микола РОМАНЮК
Микола РОМАНЮК народився 24 серпня 1958 року в селі Золочівка Млинівського району Рівненської області. Має дві вищі освіти (Львівський лісотехнічний інститут, 1982 рік, та Луцький індустріальний інститут, 1995 рік). Трудову діяльність розпочав у 1975 році робітником на Луцькому меблевому комбінаті. Після здобуття вищої освіти повернувся на це підприємство, де працював майстром з 1982 до 1983 року. З 1983 до 1993 року – на комсомольській та партійній роботі. Стаж державної служби – більше дев’яти років.
З лютого 1993 до листопада 2007 року очолював Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ “Приватбанк”. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України та Почесною грамотою Національного банку України. Заслужений економіст України. Одружений. Дружина – домогосподарка. Двоє дорослих синів – підприємці.
– Миколо Ярославовичу, призначення Вас на цю посаду з одного боку не стало для волинян дивиною, бо Вас знають як високопрофесійного, успішного бан-кіра й мудрого керівника. Однак з іншого боку хотілося б знати, чи просто Вам було прийняти таку пропозицію, аби, маючи хорошу посаду й добре налагоджену своїм розумом і знаннями справу, перейти на таку, яка залежить від політичної ситуації.
– Я прекрасно знав, куди йду, і що ця посада не до пенсії, а лише на певний період часу. Але зваживши усі “за” і “проти”, прийняв цю пропозицію. Чому? Виникло внутрішнє бажання спробувати себе у чомусь масштабнішому, а у банк зможу повернутися у будь-який час. Зрозуміло, що на попередній роботі усе було налагоджено, хоча там теж не все так просто і легко. Постійна конкуренція, впровадження новітніх технологій не дають можливості розслабитися. Наважився на це, бо, по-перше, вже мав певний досвід організаторської роботи, навіть у тому ж комсомолі, про який мені часто згадують. По-друге, думаю, що банківський досвід, а саме вміння аналізувати економічні події, які відбуваються в нашому суспільстві, тут теж знадобляться. Знаючи, що моя посада “зав’язана” на політиці, розумію, що рано чи пізно це якось позначатиметься і на моїй діяльності, що для мене найбільш неприємно. Я налаштований на повсякденну, клопітку роботу, аби зробити для волинян сер-йозні справи. Це не просто високі слова, а справді моє бажання.
– Отже, банківський досвід на цій посаді знадобиться.
– Банк – це кровоносна система всієї економіки. Працюючи там, довелося стикатися з багатьма економічними питаннями, а саме: аналізом діяльності підприємств, перспективами їх розвитку, бізнес-планами, роботою малого і середнього бізнесу, який починався у багатьох з кредитування на суму від трьох тисяч доларів, а через три-чотири роки зростав до двохсот. Там проводилася робота з пенсіонерами, вкладниками. Довелося також працювати над питаннями формування бюджету, знайомий і з роботою казначейства. Що стосується роботи правоохоронних органів, то з цим обізнаний менше. Коли проводив нараду з правоохоронцями, то насамперед наголошував на тому, аби поліпшити роботу по боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, наркоманією, корупцією. Розумію, що подолати корупцію ми не зможемо, проте трохи “присадити” деякі негативні явища можна.
– З чим найбільше для Вас був пов’язаний перший місяць роботи. Уже, так би мовити, “увійшли” у нові справи? Думаю, те, що Ви в області відома людина, певною мірою допомагає на цій посаді.
– Ні, ще не повністю, як ви кажете, “увійшов” у справи. За місяць усе добре вивчити нереально. Дійсно, збираючи людей на нараду, з приємністю для себе відзначив, що справді більшу частину з них знаю. Якщо раніше мав одну думку про людину, то тепер складається й інша. На жаль, є такі, що не дуже відповідають тій чи іншій посаді. Тобто треба буде думати про нові кадри. Колись не вникав у всі нюанси бюджету, не стикався з детальним аналізом роботи вугільної промисловості, торгівлі, сфери побуту. Менше знав проблеми соціально незахищених верств населення. В усіх цих питаннях мав лише певні загальні поняття. А на новій посаді вирішення соціальних проблем – чи не найголовніше завдання. Виявляється, у нас ніхто не готує спеціалістів, які вміють робити сурдопереклади (мова жестів для глухонімих). Доведеться і над цим працювати, щоб організувати таке навчання в нашому університеті. Очолюючи банк, допомагав луцькому Будинку дитини, щороку відвідував діток на свято Миколая (і цього року побуваю), незважаючи на те, що там планується цікава програма, проте не знав соціальних проблем глибинно. Окрім того, в області є труднощі з розвитком малого і середнього бізнесу. Переконаний, що обласна адміністрація має більше працювати у цьому напрямку.
– Отже, як зрозуміла, “чистка кадрів” неминуча?
– Найперше хочу наголосити, аби посадовці, прочитавши це інтерв’ю, не лякалися, що всі вони підуть з роботи. Переважно працівники облдержадміністрації, управлінь – професіонали. Але хвилює те, що чимало питань вирішуються за гроші, у тому числі і в органах влади. Як кажуть, не підмажеш – не поїдеш. Певну інформацію про це маю. Що стосується ряду управлінь, то там зміни будуть. Ми говоримо про євроінтеграцію, нові підходи й технології, але, на жаль, є люди, які не розуміють і вже не зрозуміють цього. Тому таким посадовцям варто запропонувати іншу роботу, де вони зможуть себе реалізувати повніше. Певні зміни, але не глобальні, будуть і в районних держадміністраціях. Я не та людина, яка розмахує шаблею, однак, крім усіх тих хороших показників, у нас набагато більше проблем – їх треба ви-рішувати ефективно. Провівши перший прийом з громадянами, зрозумів: лише дві-три людини з тих, хто прийшов до мене, звернулися по суті. Решту проблем можна було вирішити навіть у сільських радах. А це говорить про ставлення чиновників до своєї громади на місцях і до своїх прямих обов’язків.
– Як могли б оцінити той стан справ в області, який Ви застали, і на чому насамперед акцентуватимете свою роботу?
– Ревізувати чиюсь роботу не хотів би. Мій принцип: прийшов – і починай з чистого листка. Щоб там не говорили, а найперше треба розвивати економіку, і, на мою думку, саме малий та середній бізнес. Якщо 60 відсотків від усього об’єму виробленої продукції складатиме продукція, вироблена ним, то це буде добрий показник. Тоді можна буде говорити про середній клас, який є основою розвинутих держав. Обласна адміністрація не повинна бути статистом і звітувати про те, що у нас робиться, а найперше має бути методистом і консультантом. Зайшовши на сайт обласної адміністрації, чи то бізнесмен-початківець, чи уже з досвідом має знати, що тут йому можуть запропонувати, особливо, що стосується інвестицій, фінансування певних програм. Таким чином створюватимуться нові робочі місця й наповнюватиметься місцевий бюджет.
– Якщо говорити про взаємини двох фракцій БЮТу і “Нашої України” у Волинській обласній раді, то, м’яко кажучи, вони були не надто приязні. Ви перебуваєте у фракції “Нашої України”, отож яким чином тепер як голова обласної адміністрації впливатимете на ту ситуацію, що склалася в раді?
– Я не прихильник крайніх методів впливу, а вважаю, що треба знаходити компроміси. Правда, коли на одній із сесій не було дотримано домовленості, тоді вийшов із залу, демонструючи свою позицію. Правильно це чи ні – важко судити, але допекла поведінка деяких депутатів. Свою роботу на цій посаді розпочав саме з розмови із головою обласної ради Анатолієм Грицюком. За цей час ми нормально співпрацюємо з багатьох питань, за що хочу йому подякувати. Думаю, що й надалі знаходитимемо спільну мову з ним та іншими колегами-бютівцями. Пропозиції щодо бюджету приймаємо за двома підписами: голови райдержадміністрації і голови райради. Звичайно, розумію, що не все буде гладко, виникатимуть і проблеми, але їх треба вирішувати розумно. Про це й буду говорити з депутатами на черговій сесії обласної ради.
– Отже, за цей період роботи Ви не пожалкували про своє рішення очолити обласну держадміністрацію?
– Ні, ще не жалкував. Хотілося б, щоб і надалі цього не сталося.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
