Свято великомученика Дмитра
Його православні віруючі й греко-католики відзначають 8 листопада. Чим удостоївся цей чоловік такого пошанування й віднесення до рангу святих, спробуємо сьогодні з’ясувати.
Святий Дмитрій проживав у другій половині третього сторіччя у місті Солуні. Його батько – високий цісарський достойник, тому й сина поважали, і після смерті батька призначили солунським проконсулом. З дитинства виховуючись у християнській вірі й не надто приховуючи це, він потрапляє до в’язниці за велінням того ж цісаря Максиміліана. В тюрмі він благословив святого Нестора на бій з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Святий Нестор (його пам’ять відзначають 9 листопада) виступив проти Лія із хрестом у руках і убив його. Коли Максимі-ліан довідався про це, то відправив своїх жовнірів, і ті закололи Дмитрія списами. Сталося це 306 року. Зрозуміло, що не це спонукало віднести його до лику великомучеників. Різні чуда з його іменем творилися після смерті Дмитрія. Коли більш ніж через сто років відкрили гріб Дмитрія, то виявилося, що його тіло нетлінне, а кості пахли миром – ця олія зцілювала недужих.
Свято Дмитрія належить до середніх. В Богослуженні на день святого Дмитрія церква наголошує нам на його геройській вірі та різних чеснотах. Вона славить його як мужнього Христового воїна та ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та допомагає у кожній потребі. “Мучениче страстотерпче, святий Дмитріє, ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам’ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне...” – так співають на стихирах вечірніх. А на вранішній службі читають: “Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Дмитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь”.
Священики, говорячи проповідь про великомученика Дмитрія, наголошують, що він був молодий, багатий чоловік та займав визначне місце у суспільстві, але не відрікся від Христа заради вигідного життя та військової кар’єри, вважаючи, що померти християнином, вірним Спасителеві, важли-віше за найбільші нагороди, матеріальні достатки та розкоші цього світу. Тому й не вагався називати себе учнем Христа і жити так, щоб люди бачили його чесну поведінку, навіть коли це загрожувало йому смертю.
Чим важливе життя мучеників? Тим, що вони не зважають ні на що, а дорожать тільки одним: щоб Боже ім’я шанувалося ними та іншими, котрим дають добрий приклад. Мученики непохитні у своїх переконаннях перед можновладцями, їх не лякають погрози. Для них головне, аби не образити Господа, а прославити його навіть своєю смертю.
Цей святий не жалів своєї молодості, не був прив’язаний до багатства, а навпаки, дав розпорядження слузі, щоб той після його смерті роздав усе майно потребуючим. А це означає, що Дмитрій знав істинну вартість дочасного добра, котра полягає не у збиранні золота й срібла, не у вишуканих меблях та роз-кішних одежах, не в їжі та напоях, а в тому, щоб ділитися з ближніми, допомагати бідним, убогим, зневіреним. Він полюбив правду, що його визволила з тенет дочасних, а правдою був Христос. Від мучеників можемо багато навчитися, як потрібно любити Бога та усувати перешкоди, що стоять на шляху до Всевиш-нього. Мученики, як і інші люди, що живуть у смертному тілі, піддаються випробовуванням, які дає життя кожного дня, а їх благородний кінець засуджує злобу людей і навіть самих злих духів. Не можна стати мучеником, коли бракує сильного духу йти за Божою волею та приймати все з його руки.
| Comments: |
