Ціна двох дитячих життів – 100 тисяч гривень і 10 років позбавлення волі?

Сьогодні суд винесе вирок у справі колишнього дільничного інспектора Горохівського райвідділу міліції Андрія Юрчука. Він 16 травня, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на вулиці Берестечківській у Горохові автомобілем “Таврія-Славута” збив трьох діток, що бавилися неподалік дому в імпровізованій пісочниці. Ми розповідали про велике горе, яке спіткало родини потерпілих. Адже ця страшна аварія забрала життя трирічної Юлечки Долгалюк та на рік старшого Сергійка Волошина (на щастя, 6-річного Сашка Черевана медикам вдалося врятувати). І ось винуватець трагедії постав перед судом.

Слухання справи завершилося ще у вівторок. Мами загиблих діток, вбиті горем, так і не знайшли в собі сили приїхати у Локачі – на суді були лише татусі. Молоді чоловіки ледве стримували сльози, коли вкотре свідки озвучували подробиці тієї жахливої дорожньо-транспортної пригоди. Й гукали підсудному: “Слухай! Ось, що ти зробив з нашими дітьми!”
Натомість Андрій Юрчук ще нижче схиляв голову, намагаючись сховати розгублений погляд – поміж гратами виднілася лише його згорблена спина. Де й поділася посмішка, з якою він ще якусь мить назад заходив до залу суду, вітаючись з колишніми колегами, а нині свідками по його кримінальній справі. Обличчя було такого ж болотяного кольору, як і сорочка, яку одягнув.
Неймовірне психологічне напруження тиснуло на кожного у залі. Рідні загиблих крихіток вимагали адекватної розплати за скоєне, адже водій-убивця забрав у батьків найдорожче, що ті мали: у Долгалюків – доню, у Волошиних – сина. Мама ж винуватця трагедії мовчки ковтала сльози, шкодуючи свого Андрія, який ще таким молодим фактично згубив і своє життя. На руках у невістки залишилася маленька донечка Аліна, яка не скоро побачить тата...
Вину Юрчука було доведено повністю. Єдине, чого ні суду, ні слідчим так і не вдалося випитати у винуватця аварії – імена “друзів”, які напоїли його так, що не міг контролювати свої дії. В останній момент від попередніх свідчень відмовилися колеги, з якими Андрія бачили за годину-півтори до трагедії у магазині-кафе в селищі Мар’янівка Горохівського району (тоді мова йшла про кількість випитого спиртного). Суддя вкотре попередив правоохоронців про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, на що один з них відповів: “Я минулого разу помилився. Юрчук не вживав разом з нами спиртних напоїв. Він уже приїхав дещо напідпитку”.
– Для працівника міліції така помилка дуже суттєва, – обурився суддя. – Можливо, у тому, що трапилося, є і ваша вина!
Чому ж тоді той же колега сів у салон до п’яного міліціонера-водія і попросив відвезти його у сусіднє село Цегів? Це запитання так і залишилося без відповіді. Повертаючись до Горохова, щоб “заправити автомобіль пальним”, Юрчук і скоїв цю страшну аварію. До речі, він їхав за кермом чужого автомобіля й не мав посвідчення водія (а відтак, і належного досвіду керування), оскільки ще не встиг завершити навчання у Горохівській автошколі.
Коли суддя показував фотографії з місця аварії та зачитував результати судово-медичної експертизи, мороз біг по шкірі – настільки страшні травми отримали дітки. Їхні татусі стискали кулаки від безсилля повернути час назад. З ними схлипували усі присутні у залі.
...Під час дебатів прокурор наполягав на тому, щоб винуватця покарали десятьма роками позбавлення волі. Він також озвучив цивільний позов потерпілих – Долгалюки і Волошини вимагають по 50 тисяч гривень компенсації за заподіяну моральну шкоду, Черевани – 20 тисяч.
Адвокат підсудного просив суд бути милосердним і в частині позбавлення волі призначити мінімальне покарання (тобто 7 років, адже ч. 3 ст. 286 ККУ передбачає покарання від 7 до 12 років). Він звернувся до журналістів з проханням не робити із судового процесу шоу, мовляв, якби злочин скоїв не правоохоронець, такого “шуму” ніхто б не зчинив: “Це передусім звичайна людина, і не треба його судити як працівника міліції”. А хто ж тоді, як не міліціонер, повинен бути зразково законослухняним?
В останньому слові Андрій  Юрчук був дуже скупий. Підсудний так і не спромігся висловити щире каяття у скоєному та бодай попросити вибачення у вбитих горем родин:
– Я визнаю цивільний позов потерпілих і готовий з часом виплачувати затребувану суму. Але що стосується міри покарання, я не згідний – воно надто суворе. Щодня на дорогах України гине дві-три людини. Можливо, не так водії винні, як наші дороги.
При цьому усі експертизи засвідчили, що 16 травня на вулиці Берестечківській у Горохові і видимість була добра, і дорожнє покриття у хорошому стані, і жодної перешкоди, яка б завадила уникнути таких страшних наслідків, не виникло... Автомобіль “Таврія – Славута” теж був технічно справним.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область

 

• Нравится
•