«Кедрова палата» митрополита Шептицького
Совєти замінили хрест оленем
У 1892 році львівський митрополит Сильвестр Сембратович купив шість гектарів Лютої гори і побудував тут митрополичі палати, які називали ще “Кедровими палатами”. Таку назву будинок отримав, бо побудований був із кедрів, які й досі ростуть у цій місцевості. Через деякий час митрополитом став відомий діяч греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Саме він почав розбудовувати територію Підлютого. Було зведено п’ять будинків, у яких могло одночасно проживати до 400 осіб. Збудували також вузькоколійку й електростанцію. До Підлютого почали приїжджати люди й пити сірководневу воду – лікувалися. Із урочища, яке знаходилося неподалік, підвозили глину, яка теж славилася лікувальними властивостями. Варто сказати, що один бік гори Лютої – кам’яний. І це каміння, навіть коли немає сонця, нагрівається так, ніби від печі. Хворі обмащувалися глиною, лягали на те каміння і таким чином лікували радикуліт, поліартрит, кісткові хвороби.
Навпроти “Кедрової палати” знаходиться побудований з каменю грот. Колись на його вершині був масивний кам’яний хрест. Вже за радянських часів замість нього встановили скульптуру оленя. Митрополит Андрей сповідав у цьому гроті мирян, а в місцевій церкві відправляв Служби Божі і благословляв людей водою. У 1949 році „Кедрова палата” перший раз згоріла. Невідомо, хто саме її підпалив, але від приміщення залишився лише цоколь. Коли першим секретарем ЦК України був Микита Хрущов, він відбудував “Кедрову палату” і зробив тут урядову дачу, яка потім переходила з рук в руки: після Хрущова її господинею стала Галина Брежнєва, потім господарями були Шелест, Підгорний, Щербицький, генерал Куликов, командувач військ Варшавського договору. За нього дача горіла вдруге, у 1978 році. А в 1987-му році будинок знову відбудували. Партійні діячі особливо полюбляли полювання. В Підлютому й досі розповідають про це цікаві історії. Мовляв, за один-два тижні до лісу виносили половину кінської туші і залишали доти, доки запах м’яса не привабить ведмедя. За кілька днів звір звикав до дармовщинки і звично ходив харчуватися. Тоді й привозили генсека на полювання. Тільки він навіть і не здогадувався, що в кущах сидів замаскований снайпер, завданням якого було пристрелити тварину, якщо не вельми тверезий діяч не зможе влучно вистрелити.
Зараз Підлюте належить до відомства греко-католицької церкви. Сьогодні єпархія розбудовує в урочищі реколекційний центр. На фундаменті старої церкви, яку за радянських часів зруйнували, розтягнувши тракторами, спорудили нову. На її стінах зображено три найбільші християнські свята: Благовіщення, Різдво Христове і Воскресіння всі образи викладено з кольорового каменю, який спеціально привезли з Риму.
Перед церквою – могила, яка теж має своєрідну історію. Колись біля старої церкви був цвинтар. Адже за Шептицького тут жило дуже багато людей, які працювали, щоб обслужити всіх приїжджих. Траплялося, в лікарнях люди помирали, і їх ховали коло церкви. Потім могили позанепадали, понищилися, і тоді було вирішено насипати спільну символічну могилу.
Анна Михайлів,
Івано-Франківська область
| Comments: |
