Хуторянин, який пише казкові сюжети сокирою

Підпис відсутній

Підпис відсутній

Що можна зробити, взявши у руки сокиру? «Зрубати дерево», – відповість на це запитання звичайний обиватель. «Витесати сувенір», – доповнить людина творча. Однак те, що створює з дерева сокирою Василь Гоменюк із села Козирщина Млинівського району, у жодне порівняння зі звичним і навіть незвичним заняттям не йде. Причому воно настільки оригінальне, що марно пов’язувати його з будь-яким видом мистецтва. Єдине лишень пригнічує – що вся вищеописана краса ховається у приліску за селом. Точніше, на хуторі, де мешкає сімейство Гоменюків і куди, не заблукавши, не потрапиш.

Підпис відсутній

Підпис відсутній

Жінка здивувалася через ліжко, а генерал – через лиса
Попри те, що двічі справді потрапляв на хибну дорогу, врешті-решт під обід добрався до обійстя Гоменюків, в яких троє дітей.
Правда, коли господар показував мені свій музей, а найперше – дивовижну пасіку, спокою не давали бджоли. Василь Анатолійович лише посміхався: «То не страшно. То все на здоров’я. Переживете. Перетерпите. Але тоді вже точно не забудете, де побували». Він навіть мед без захисної маски збирає. І нічого – жала з-під ока не виймає.
– Тутешня місцина, – розповідає Василь Гоменюк, – мені не тільки знайома, але й рідна. Бо тут жили мій дід Петро і баба Антошка, а я в них виховувався.
Якщо до бджільництва Василя Гоменюка привчив дід Петро, то різьбярську майстерність він опанував, перебуваючи у Сибіру, куди поїхав за «довгим рублем». Там зводили будиночки-зруби. Причому, без жодного цвяха, зв’язуючи деревину до деревини старовинним методом «замка». І керував роботою майстер Андрій, в якого був лише один інструмент – сокира. Він нею і рубав, і тесав, і шліфував. А заодно навчив українця витворяти сокирою справжні дива. Отож, повернувшись на батьківщину і вибравши для прожитку рідну дідівську місцину (зі старою столітньою хатиною – латаною-перелатаною), Гоменюк не тільки пригадав різьбярську науку, а практично весь свій вільний від домашніх клопотів час присвятив їй.
– Правда, спочатку моя Галя була проти витесанок, – щиро зізнається майстер. – І я добре розумію її: бо роботи по господарству, як кажуть, непочатий край, треба сапкою махати на буряках та картоплі, косою – на сіножатях, а я ніби прилип до сокири, тешу невідомо що. Але потім жінка почала навіть допомагати мені. Поїхала якось Галя на Березнівщину провідати родину, допомогти копати картоплю. А я за цей тиждень надумав зробити ліжко. Як презент їй. Таке, ніби із казки про лісовиків. Кожного дня, здається, на мене опускалося Боже благословення, виходило все. І коли Галя побачила новеньку лежанку, то аж руками від подиву сплеснула, така гарна вона їй видалася. А потім почала сама з лісу всіляке коріння приносити. Подивись, мовляв, чоловіче, на це сплетіння, може, із нього якийсь гарний виріб вийде. 
Якось приїхав зі столиці кагебіст, генерал. У козирщинському лісі забив здоровенного лиса. Це на додачу до гарного зайця. І на радощах повіз здобич додому, щоби перед жінкою похвалитися. А через тиждень генерал знову примчав на полювання. Тільки послухайте, що він розказує. Мовляв, заєць дуже смачним був, а ось лис, як тільки його жінка не готувала (і варила, і смажила) все одно «псиной вонял». Хлопці пояснили, що в лисиці цінним є лише хутро, а м’ясо навіть не на кожну звіроферму приймають. Столичний гість, на диво, добре знався на різьбярстві і високо оцінив мої перші спроби. А на прощання сказав: «Тобі б, Василю, у цьому райському куточку ще б оригінальну руську баню змайструвати. Для повного щастя…»

Холодильник із береста. Світильник із кореня. Що далі?
Руська, чи, точніше, сибірська баня для Василя Гоменюка реальністю стала декілька років тому. Причому, як усередині, так і знадвору вона – справжнє мистецьке видиво, не кажучи вже про користь.
– Я у ній усі свої болячки повиводив, – зізнається селянин. – Перший секрет бані – у дерев’яному зрубові. Другий – у тому, що пара – від березових дров, із дьогтем. Третій – у різномаїтті цілющих трав, якими банька і встелена, і обвішана. Четвертий – в унікальному камінні для пари. Я його у позасільському кар’єрі викопав.
На додачу до Василевих секретів назву ще й п’ятий – візуальний. До такого казкового зрубу, ніби магнітом, притягує. Неабияк прикрашає пасіку і кам’яний фонтан. Це вже витвір рук Назара, Василевого сина. Тут що не камінець, то якийсь образ. Відразу відчувається – син переймає батькову науку.
Цікаво також, що доріжка до пасіки – дубова. Тобто вимощена дубовим паркетом. Причому, вона такого ж світлосонячного кольору, як і вулики. Річ у тім, що майстер покриває дерево лаком власного виробництва. Промислового він абсолютно не визнає. Називає суцільною хімією, яка йде на шкоду бджолам. А ось власний – із суміші воску, прополісу та мінеральних масел – напрочуд корисний. І витривалий, бо під сонцем практично не випалюється. Головне при його виготовленні – вловити мить кондиції, бо, якщо перевариш чи недовариш, лак миттєво мутніє і втрачає свій блиск.
Ще одну властивість дерева (зокрема береста) Василь Гоменюк демонструє на прикладі змайстрованого рюкзака. Влітку селянин з ним практично не розлучається. Бере, йдучи по суниці, по гриби, на косовицю, і, як сам заявляє, кращого похідного холодильника годі знайти. Покладеш у нього флягу з водою – весь день прохолода її не покидатитиме.
З береста також усі сільнички у домі Гоменюка. В таких сіль ніколи не мокріє. Берест використано і в погребі, де зберігаються різні настоянки з цілющих трав. Загалом це дерево входить у трійку найулюбленіших для козирщинського майстра. Поряд з березою та сосною. Любить Василь і клена, сік з якого найкращий весняний напій для родини. Смачніший навіть від березового.
Своїх виробів майстер не продає – лише дарує. А ще радить: спробуйте самі взяти у руки сокиру чи стамеску, пофантазувати – і, можливо, також полюбите цю справу. А він від неї, каже, ніколи не відречеться. Принаймні доти, доки не облаштує своє родинне обійстя у справжній райський куточок.
– Зараз – це лише частинка задуманого. Приїздіть сюди через рік-другий – і ви побачите нове диво, – обіцяє майстер.
Сергій Новак,
Рівненська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>