СВЯЩЕНИКУ ПРОПОНУЮТЬ ХОДИТИ… ПО ХМАРАХ
Конфліктна ситуація, що розігралася в селі Білин Ковельського району, навіть не нагадує історію зі старою грушею, що росла на межі земельних ділянок у славнозвісних Кайдашів. Дерево, як відомо, тимчасове, а ось земелька...
А трапилось так, що церковна громада села від храму Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП придбала для священика хату з присадибною ділянкою. Допоки робили ремонт та оформляли документи, сусід Петро Зінчук, пенсіонер, колишній вчитель місцевої школи, вирішив трохи перекроїти територію земельної власності і загородив на власну користь метр сусідського подвір’я. Воно б і нічого, якби те подвір’я було аж надто широким – а стало воно вузенькою пішохідною стежкою, котрою не проїхати жодним транспортом. Розуміючи ситуацію і бажаючи документально зафіксувати захоплення території, Петро Денисович написав заяву на сесію сільської ради з проханням узаконити за ним метр чужої землі. Сесія відмовила у проханні.
Тут у справу втрутився син Борис Петрович, чиновник з досвідом (працює в Ковельському міськвиконкомі), і подав до суду на місцеву сільську владу. Суд скасував рішення сільської ради, мотивуючи це тим, що згідно з будівельними нормами на обслуговування будинку має припадати як мінімум один метр від стіни. Але ж згідно з тими нормами будівництво житлового будинку на межі земельних ділянок заборонено, і чому Зінчуки не захоплювали території у колишніх сусідів? Отож, питання застопорилося під час з’ясування, що первинне а що вторинне у цій ситуації. Син Борис знову подав у суд на сільраду, розмахуючи папірцем будівельних норм та ще й має на меті виставити рахунок за моральні збитки. Яка має бути сума, поки що невідомо, але душевного спокою ні мама, ні тато у селі не мають, бо неприємний конфлікт відбувається не просто із сусідом, а із сільською громадою. Сам священик отець Василь, як і належить духовній особі, згідний поступитися тим злощасним метром землі, але в даному випадку він не є власником садиби. Будівля із земельною ділянкою є службовою квартирою. Як результат – надійшла скарга, організована Зінчуками, у Волинську Єпархію УПЦ КП на Білинського священика, що він не має належного впливу на прихожан свого храму. До речі, парафіяни ставляться до свого душпастиря з глибокою повагою та шаною. Сільський голова Ольга Василівна Лисюк воліє діяти згідно з буквою закону і не керуватися емоціями. Всі конфліктні ситуації старається вирішувати на місці і не доводити до суду. Але тут, як сказав при зустрічі з нею Борис Зінчук, справа принципова. У чому полягає той принцип, поки що невідомо. У ситуації з Кайдашами проблема вирішилась сама собою – груша всохла. А ось один єдиний метр землі, що став спірним, залишається вічним. Як би тому не перечили люди, які, незважаючи на вміння маніпулювати законами, залишаються все ж тимчасовими.
Віталій КЛІМЧУК,
Волинська область
| Comments: |
