Не пожалів ні власного батька, ні однорічну дитину

Підпис відсутній

Підпис відсутній

Із Кам’янець-Подільського міліцейського протоколу огляду місця події не важко зрозуміти, що однорічну дитину спіткала люта смерть. Обличчя у хлопчика в синцях і саднах. Так само, як і усе невеличке тільце. Судово-медична експертиза виявила також, що ушкоджена печінка, дванадцятипала кишка, є розрив судин і черепно-мозкова травма. Тобто дитинча усе понівечене. Також виявлено пошкодження грудини, синці в ділянці губ та передньої поверхні грудної клітки, які могли утворитися від пальців рук при проведенні реанімаційних заходів.
Убивцю дитини, якій місяць тому виповнився рік, шукати не довелося. Про те, хто став причиною смерті хлопчика, було відомо із самого початку. Ним виявився співмешканець мами малюка.

Чужих дітей бив не раз навіть при матері

...Того дня Антон прийшов з роботи п’яний. Ольга, навчена гірким досвідом,  розборок не влаштовувала. Була обідня пора. Маленький Андрійко якраз спав у своєму ліжечку, а п’ятирічний Ігор гуляв на вулиці. Хлопчика довго не було, тому жінка пішла на вулицю його шукати. Хвилин через п’ятнадцять Ігор, страшенно наляканий, підбіг до неї і сказав, що Андрійко лежить на підлозі і з рота у нього йде кров. Дійсно, в кімнаті на підлозі лежала дитина, а над нею на колінах стояв чоловік і робив хлопчику штучне дихання. З рота в малюка текла кров, яку Антон витирав його колготками. На штанях Антона, на шпалерах, на білизні – всюди були сліди крові. На обличчі малого виднілися синці.
– Не підходь і не заважай, – крикнув Антон переляканій жінці, продовжуючи вдихати повітря дитині в рот.
Він пояснив Ользі, що коли пішов на кухню курити, малюк спокійно спав. Але через кілька хвилин у кімнаті почувся якийсь гуркіт. Коли прибіг, то побачив, що хлопчик упав з дивана і нерухомо лежить обличчям догори й мовчить. Тому він робить йому штучне дихання. До того ж, малюк захлинувся молоком, тож з рота тече кров.
Ольга підбігла до дитини, яка лише хрипіла, і приклала руку до серця – воно, хоч і тихенько, але билося.
“Швидку” викликала сусідка. Але лікарі довго не їхали, і до реанімації хлопчика завезли сусіди. Дорогою губи в малюка посиніли, а з рота все ще текла кров. В лікарні виявилося, що він уже мертвий.
Ольга до останньої хвилини вірила в те, що Антон не винен у смерті її сина, думала, що хлопчик дійсно впав. Але, побачивши побите тіло дитини, зрозуміла, що сина вбив її співмешканець.
– Антон добре ставився до дітей, – пояснювала жінка на суді. – Хіба що іноді задля  виховання давав ляпаса Ігорю, якщо той не слухався. Тверезим Антон був хороший, та біда, коли вип’є – тоді звірів. Причому бив мене не тільки руками, а й ногами. Але навіть у такому стані дітей не чіпав.
Сусіди давали трохи інші свідчення й розповідали, що Антон іноді бив Ігоря. Андрійко ж його боявся – коли той брав його на руки, завжди плакав. Ольга часто скаржилася, що Антон її б’є. Чоловік купував дітям цукерки, іграшки, прав їхні речі, і в той же час діти часто були в синцях. Ольга ж це пояснювала тим, що дитина “впала” чи “вдарилася об ліжко”. Якось на тілі Андрійка, який сидів на дивані, підпертий подушками, побачили кров. Ольга пояснила,  що то в нього так зуби ріжуться.
Було, що Антон бив Ігоря при сусідах, причому, куди попало: по голові, по спині. Так він виховував малого, коли той не слухався.

Щоб заспокоїти малюка, гахнув його об диван

Так що ж сталося насправді? П’яний Антон лежав на ліжку, а малюк прокинувся і почав плакати. Чоловік, як він пояснював, узяв його на руки і почав заспокоювати. Хлопчик продовжував плакати, і Антону це так набридло, що він з висоти власного зросту із силою кинув малюка на диван. Той упав і відразу ж замовк. Антон же пішов на кухню курити. Там почув, що Андрійко впав з дивана, а коли зайшов до кімнати, то дитина уже синіла.
Пояснював також, що не мав наміру вбивати. Однак при огляді дивана було встановлено, що він має дерев’яні боковини (об які й вдарився головою маленький Андрій), оббиті тканиною з прибитими зверху дерев’яними планками. Краї і бильця дивана також дерев’яні і лише обтягнуті тканиною. Так що чоловік добре розумів, куди кидає дитину.
Хмельницький апеляційний суд,  враховуючи, що на утриманні в Антона, раніше судимого, знаходиться неповнолітня дитина (одинадцятирічний син, який разом з матір’ю мешкає в Росії), що він частково визнав свою провину і розкаявся, підстав для призначення йому покарання у вигляді довічного ув’язнення не побачив, а засудив до 13 років позбавлення волі та частково приєднав невідбуте покарання за попередній злочин. Тож остаточне покарання – позбавлення волі на 14 років. (До речі, Антон Б. мав непогашену судимість за вбивство власного батька. І всього через півроку після закінчення терміну умовно-дострокового звільнення позбавив життя немовля.)
Однак Верховний суд частково змінив вирок, засудивши вбивцю до 13 років позбавлення волі.
Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>