На Волині пронісся смерч

Ця біда на Волинь прийшла несподівано (без попередження синоптиків) минулої неділі під вечір. Хмара, що насувалася на села, особливо нікого не лякала, бо за останній тиждень люди звикли, що вдень пече сонце, а увечері дощ ллє, як з відра. Але того дня крутило так, що у Турійському районі навіть підняло чоловіка, але, на щастя, він “приземлився” неушкодженим. А от “буса” з подвір’я стихія прибрала так, що віднайти його не можуть до цього часу...

І на цвинтарях не було спокою
Наступного дня, у понеділок, ми побували в селах Переспа й Бортяхівка Рожищенського району, яким цей ураган заподіяв, можливо, не стільки лиха, як у Турійському районі, однак теж немало. Тільки під’їжджаєш до Переспи, як відразу починаєш усвідомлювати, наскільки страшним був той день для людей. Важко уявити ту силу, яка піднімала величезні дерева з корінням й клала їх “штабелями” на дорозі одне за одним. Майже всі тутешні жителі розповідають, що смерч нагрянув швидко й несподівано і так само швидко, наробивши лиха, зник. Усі розповідають, що дерева крутило, як бадилини, а дощ лив – світу не було видно. На цвинтарі у Переспі, як кажуть, нема живого місця, майже усі дерева лежать на пам’ятниках, чимало з яких – повалені. Те ж саме й у Бортяхівці – тут зруйновано аж п’ятдесят пам’ятників.
– Такого, скільки живу, не пам’ятаю, а мені уже шістдесят років, – каже одна переспівчанка. – Подивіться, навіть боцюн постраждав. Гніздо зруйноване, а він, бідолаха, сидить з перебитими ногами, їсти нічого не хоче.
Лелека й направду сидів у траві принишклий і на нас навіть не реагував, певно, після того шквального урагану люди йому уже й не страшні.
Школа у Переспі повністю без покрівлі, частково вибиті шибки у вікнах.
Поруч – сільська рада, і люди йдуть сюди, щоб написати заяву про завдані їм стихією збитки. Тут уже працює місцева комісія.
У Петра Матвіїшина на хаті кипіла робота – чоловіки ремонтували дах. Зрештою, по всьому селу то в одному місці, то в іншому на дахах працювали люди, поспішаючи якнайшвидше їх перекрити, аби будівлі знову не залило дощем.
– Побачив, що хмара насувається, і пішов по коней, вони недалеко за городом паслися, – розповідає про те лихо Петро Матвіїшин. – Одного привів, а тоді по другого рушив. Але як почало крутити, то мене чуть возом не накрило. Я в городі уже впав у борозну і давай до двору повзти, бо з ніг вітер валив. Так якось доповз. Воно, правда, швидко й стихло. А як вийшов на вулицю – хай Бог милує! Дивлюсь, половину причілка й покрівлі нема. В кімнаті води було по щиколотку. Все мокре, он тепер сушимо. Такої біди людям наробило, що вам не розказати.
У Переспі центральну дорогу, яка веде на Ковель, розчистили оперативно. Відразу після цього урагану взялися за роботу. Але транспорту того вечора назбиралося біля села по обидва боки дуже багато.  “Навіть уявити не можна, що тут робиться!” – сказав по телефону знайомий. На трасі, окрім дерев, лежали ще й перевернуті автомобілі. Лише десь о першій годині ночі дорогу розчистили, й село принишкло...

Бортяхівці самі розчистили дорогу
Що робилося тієї ночі на центральній трасі, можна уявити, бо та сама картина наступного дня залишалася й у Бортяхівці. Щоб дістатися до села, довелося продиратися через величезні дерева, які повністю перекрили бруківку. Люди на вулиці збиралися купками, і мова була тільки про одне – вчорашнє лихо. Такого тут ніхто не пам’ятає. Особливо постраждали дві старенькі бабусі Ганна й Уляна Ройчуки. Біля їхньої хати впав величезний осокор, й гілляка зачепила дах так, що повністю його понівечила, ще й пробила стелю. 88-річна бабуся Уляна ходить біля хати й бідкається, що вони тепер мають робити (її молодша 82-річна сестра у той час пішла по корову). Усе, що в хаті було, сушилося на вулиці, а дах місцеві чоловіки трохи прикрили целофановою плівкою. Сільський голова пообіцяв, що не залишать цих стареньких у біді. Але наскільки оперативно відремонтують їхнє житло – невідомо.
Коли цікавилася у людей, чи приїздив сюди хтось з обласного начальства, відповідали, що ні. Чесно кажучи, мене вразило те, що вже була обідня пора, а у Бортяхівці не було жодної бригади, яка б розчищала завал на дорозі. Трудилися лише місцеві чоловіки, яких організував тутешній житель Анатолій Левчук. Він працює у луцькій фірмі “Інтерком” і в неділю із завантаженим рефрижератором заїхав додому, щоб зібратися у далеку дорогу – йому у вівторок вже треба було бути на митниці. Отож, довелося просити людей, щоб прибрали дерева з дороги. Звичайно, за роботу треба було й заплатити. Сільський голова сказав, що сюди мають направити бригаду, але, як відомо, до вечора ніхто так тут і не з’явився – бортяхівці самі розчистили ті завали.
Зі слів місцевого сільського голови довідалася, що і у Тихотині теж людям завдано цією стихією чимало збитків. Одну вулицю зайняло так, що у всіх будинках знесені причілки з дахами.
Бортяхівці небезпричинно нарікають на місцеву владу, бо вже не раз просили спиляти осокори – у списку в сільраді їх аж 60!
– Сам зріжеш, то ще оштрафують, а скільки ходили й просили і в начальства, і в електриків – ніхто навіть не слухав. Груші, яблуні обпиляють, а за ці дерева, які лиха нам наробили, навіть не бралися. Дорогу ще прочистять, а з городів людям як їх позабирати! – нарікали тут в один голос.
Навіть почула про “диверсію Януковича”, мовляв, він те все організовує, щоб на Західній Україні людям біди наробити, але “не голосували за нього і не будемо, ще нас, як совєти, жолудями накормити хоче”.
Ця стихія у Рожищенському районі завдала менших руйнувань, але на більшій території. Найсильніший шквал пройшовся Турійським районом. Там навіть понівечило будинки. Одна бабця, розповідають, як молилася біля ікони, то так і залишилася біля неї – решту хати знесло.
Нашу колегу того дня ця буря застала біля Голоб. “Бус”, яким їхала, перевертало так, що стояв на двох колесах. Чоловіки тримали люки, бо їх зривало. І всі в той час вголос проказували “Отче наш”...
Чомусь влада заперечує, що Волинню пронісся саме смерч, однак зі слів очевидців не важко зрозуміти, що саме він наробив людям біди. Крутив так, що в одному дворі збитків наробив надто багато, а поруч, по-сусідству – майже нічого не ушкоджене.
Хоча обласне керівництво палко заявляє, що не залишить людей у біді, проте роботу з ліквідації наслідків лиха можна було організувати значно оперативніше, запросивши на допомогу й сусідів (будь-якої хвилини у тому ж селі Бортяхівка могло статися з кимось нещастя, тим паче, після такого шоку – як до села мала б доїхати швидка допомога?). І до людей навідатися, щоб бодай поспівчувати їхній біді, а не просто “замельдуватися” в якомусь місці. Коли з Києва приїздить хтось з “великих”, за ним шлейфом йдуть мало не всі місцеві начальники, а от до людей так не поспішають...
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•