Віддавав борги за бугор людьми
Підпис відсутній
Торгував жінками, але не попався
Вперше у поле зору правоохоронців Володимир Скарлош потрапив ще у 2004 році, коли проводилося розслідування справи про продаж за кордон для сексуальної експлуатації жінок з Волині. Тоді у Горохові міліція затримала подружжя Олексія й Олени Пастухів. Всього членам горохівської групи торговців живим товаром інкримінували 16 випадків вивезення жінок у польські борделі. За кожну українку у Польщі зловмисники отримували по 300 доларів. Під час слідства з’ясувалося, що налагодити усі необхідні зв’язки їм допоміг якийсь Володя із Закарпаття. З ним Пастухи раніше познайомилися у Чехії, де були на заробітках. Володя ніби мав там якийсь бізнес. Пізніше цей же чоловік приїхав до подружжя у гості й запропонував підшукувати молодих жінок, аби відправляти їх у Польщу. Дівчатам обіцяли переважно нормальну роботу – місце покоївки у готелі або продавця у магазині, а вже за кордоном повідомляли, що насправді їм доведеться працювати повіями. Спочатку Володя допомагав Пастухам оформляти всі необхідні документи для відправлення жінок у Польщу, а також знаходив там покупців на живий товар. Згодом Олексій та Олена, глибше вникнувши у суть справи, відмовилися від послуг закарпатця, бо не бажали ділити з ним прибутки. Але у 2005 році опинилися на лаві підсудних. По цій справі Володя проходив як невстановлена особа. Лише через рік, коли розслідувалася інша кримінальна справа, з’ясувалося, що це був Володимир Скарлош...
За якийсь час загадковий Володя знову потрапив до оперативних розробок правоохоронних органів. Ним зацікавилися Служба безпеки України та відділ по боротьбі з торгівлею людьми УМВС України у Волинській області. Оперативникам стало відомо, що якийсь чоловік на ім’я Володимир у Локачинському районі через свого знайомого налагоджує продаж жінок, та ще й вербує чоловіків на роботу за кордоном, а фактично передає їх у трудове рабство. У тенета зловмисника потрапили троє мешканців Локачинського ра-йону. Їм Володя пообіцяв високооплачувану роботу на будівництві у Чехії. Сказав, що працювати потрібно буде на внутрішніх роботах. Якщо справлятимуться швидко і якісно, то й заробіток обіцяв відповідний – до 3 тисяч доларів на місяць.
Не хочеш дівчат – візьми чоловіків
Троє друзів, які важкої роботи не боялися, погодилися на таку пропозицію майже без вагань. Оскільки у чоловіків було недостатньо грошей на оформлення чеських віз, більшу частину витрат узяв на себе Володя і заспокоїв, що розплатитися з ним можуть пізніше. Благородний працедавець обіцяв зустріти волинян вже у Чехії і в разі потреби вирішити на місці всі проблеми. Насправді ж Володі вони після цього довго не бачили. У Чехії їх зустрів незнайомець і завіз у якийсь гуртожиток. З наступного дня волиняни вийшли на роботу. Двох новачків чеський власник будівельної фірми Міхал Більчик прийняв на посаду бетонщиків, а третій став арматурником. Працювати доводилося під відкритим небом по 12 годин на добу. Більше того, бригаду постійно перекидали з об’єкта на об’єкт без погодження з робітниками. Гроші волинянам виплачували раз на тиждень, але їх вистачало лише на проїзд і таке-сяке харчування. Окрім того, з цих дріб’язкових заробітків вираховували певну суму за проживання у гуртожитку. Кілька разів волиняни ходили до Більчика, аби з’ясувати, чому їм не виплачують весь заробіток. Чех запевняв, що всі гроші вони отримають відразу після того, як закінчать розпочаті об’єкти.
Та одного дня у гуртожитку від інших заробітчан з України волиняни дізналися всю правду. Виявилось, що їхній “добродійник” Володя мав у Чехії власний бізнес. Коли справи пішли добре, зміг навіть придбати невеличку пивоварню. Але потім для бізнесмена настали чорні дні. Підприємство збанкрутувало, а Володя опинився у боргах. Своєму колишньому компаньйону Міхалу Більчику він був винен близько 30 тисяч доларів. Чех постійно надокучав Володі і навіть погрожував розправою, якщо той не поверне гроші. Тоді у підприємливого закарпатця й визріла думка віддати цей борг людьми. Оскільки пан Більчик стосунку до сексіндустрії не мав, то й пропонувати йому взамін грошей жінок сенсу не було. А от бажаючих працювати на важких будівельних роботах на фірмі чеха постійно не вистачало. Тут колишні бізнес-партнери дійшли згоди. Тоді Володя поїхав на Волинь підшукувати жертв, якими й стали мешканці Локачинського району (до речі, тоді ж Скарлош під приводом працевлаштування продавцем у магазині продав у сексрабство у празький нічний клуб “Класік” місцеву жительку).
Почувши це, волиняни знову пішли до пана Більчика. Цього разу чех уже не виправдовувався, а просто сказав, що грошей їм платити не збирається. Коли наступного дня волиняни відмовилися виходити на роботу, їх просто вигнали з гуртожитку. Чоловіки спробували зв’язатися з Володею, але він уникав зустрічі з ними. Заробітчани опинилися у чужій країні наодинці зі своїми проблемами й навіть не мали за що повернутися в Україну. Тож дорога додому була чималим випробуванням. Грошей вистачало тільки на один квиток на поїзд. Двом чоловікам доводилося ховатися у комірках для вантажу, що під пасажирськими сидіннями.
У той же час Володимир Скарлош зовсім не бідував і не був схожим на людину, обтяжену боргами. Як розповів старший оперуповноважений відділу по боротьбі з торгівлею людьми УМВС України у Волинській області Володимир Трофимчук, під час затримання у підозрюваного було вилучено близько 4 тисяч євро. Така сума «кишенькових грошей» для нього вважалася нормальною. Своєї вини він не визнавав і поводився досить спо-кійно, навіть зверхньо. Доказова база грунтувалася в основному на показах потерпілих, які впізнали Скарлоша під час очних ставок, та дослідження інформації з каналів зв’язку, де зафіксовані телефонні розмови потерпілих з Володимиром. Оперативний супровід розслідування разом з міліцією забезпечували співробітники СБУ. Через складність доведення такої категорії справ судова тяганина тривала майже рік.
Вирок Феміди не задовольнив ні правоохоронців, ні потерпілих. На початку цього року Володимира Скарлоша засудили до двох з половиною років позбавлення волі, хоча у таких справах покарання могло б бути набагато жорсткішим. Чоловікам, які кілька місяців безкоштовно працювали на важких роботах у Чехії, за матеріальну та моральну шкоди призначили грошову компенсацію у розмірі однієї тисячі гривень на кожного. Потерпілі звернулися з апеляцією про збільшення суми відшкодувань, однак повторний розгляд справи залишив усе без змін.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Волинська область
P.S. Усі імена і прізвища у матеріалі змінено з етичних міркувань.
| Comments: |
