Щоб знищити Романа Шухевича, кагебісти кинули ціле військо…

Роман Шухевич

Роман Шухевич

За совєтських часів нам пишномовно пропагували героїв, які боролися задля поневолення України під приводом її «визволення». Часто це були ті люди, які без болю й жалю винищували нашу націю. Їхніми іменами називали й досі називають вулиці і навіть міста. Їм на нашій землі встановлювали пам’ятники. І українці це безмовно терпіли досить довгий час. На превеликий жаль, ми не знали своїх справжніх Героїв. Про них якщо хтось і наважувався говорити, то дуже вже обережно. І ось нарешті прийшов час довідатися про українських Героїв й гідно пошанувати їхні імена, незважаючи на гадюче сичання тих, хто й досі не може змиритися з думкою, що Україна стала вільною...
Саме за вільну, самостійну Україну у 43 роки поклав своє життя генерал УПА Роман Шухевич, якому 30 червня виповнилося б 100 років.

Проти ворогів України боровся з дитинства

Життя цього чоловіка коротке, але надто яскраве, наповнене змістом і достойне, аби брати з нього приклад, як треба любити Україну. Роман Шухевич народився в інтелігентній родині (його батько – повітовий суддя) у селі Краківець Яворівського району на Львівщині. Навчався у гімназії, і вже з шостого класу – підпільник Української військової організації. Брав участь у багатьох антипольських акціях. З 1929 року – член ОУН. У 1932 році закінчив Львівський політехнічний інститут. Через два роки був ув’язнений поляками у відомому політичному концентраційному таборі Береза Картузька, пізніше – у польській тюрмі. Польська влада амністувала Романа Шухевича 1938 року, і він подався в Карпатську Січ, де був старшиною.
Роман Шухевич віддав свої молоді роки баротьбі проти польського поневолення, а згодом став переконаним антикомуністом. На початку радянсько-нацистської війни 1941 року комуністи розстріляли його брата, арештували дружину, а сина з донькою віддали до спецбудинку (1947 року хворого батька відправили у сибірське заслання, де він і помер). Та не це стало головною причиною його ненависті до людиноненависницької влади. 1947 року при зустрічі із сином Юрієм він  сказав: «Ми не мстимося за наші родини, ми боремося за те, щоб раз і назавжди повалити цей страшний антинародний комуністичний режим».
Роман Шухевич був політичним керівником Українського легіону «Нахтігаль» – він, як і багато його соратників, сподівався, що німецька армія допоможе очистити землю від більшовицької чуми. Та згодом стало зрозуміло, що фашизм і комунізм – це одне і те ж, а тому довелося воювати проти обох цих сил. Вже у 1943 році Романа Шухевича обрано головою бюро Центрального Проводу ОУН, і з осені того року він у ранзі полковника очолив УПА. (За документальними підрахунками, УПА брало участь у 200-х  великих військових операціях проти фашистів). А 1946 року Роману Шухевичу присвоєно звання генерала-хорунжого. 
Із приходом у 1944 році совєтських військ у Західну Ураїну він не покинув її і не пішов на Захід, а залишився тут, аби далі вести боротьбу із комуністами, бо вважав це справою життя. Тоді було прийнято рішення про перебудову підпільної роботи й посилено конспірацію.

Шухевича шукали 800 оперативників!

Совєти добре знали, що мають справу з розумним військовим і фізично сильним чоловіком, тому й називали його псевдонімом Вовк. Він мав хорошу військову підготовку і фізичну теж – у молоді роки неодноразово відзначався у спортивних змаганнях. До того ж, був мудрим тактиком. Не дивно, що головорізи-кагебісти, кинувши всі свої сили на Західну Україну, все одно не могли зламати антикомуністичний опір. У січні 1947 року при Міністерстві держбезпеки було створено ціле управління для боротьби з бандерівцями. Загалом в Україні не менше 700-800 оперативників кинулися на пошуки генерала Шухевича. Але в нього було чимало конспіративних квартир,  і це допомагало маніпулювати противником. Лише вдавшись до віковічного російського методу – підступу й лицемірства, комуністи, використавши зрадницю, вийшли на останнє місце перебування Вовка у селі Білогорщі поблизу Львова.
На той час зв’язковою Тараса Чупринки, таке псевдо мав генерал, була Дарина Гусяк. Кагебісти її відстежили у Львові і, піймавши, притягнули містом до катівні за довгі чорні коси, по-звірячому б’ючи. Вже у своїх казематах на її очах знущалися над матір’ю, але дівчина не проронила жодного слова. На жаль, вона не здогадалася, що її підсадили до «побитої» провокаторки Рози, агентки МДБ, і тому передала через неї записку на волю до сестри. Таким чином вдалося вийти на слід Романа Шухевича. Відразу було видано наказ в ніч з 4 на 5 березня 1950 року (якраз 5 березня він мав покинути цю квартиру) провести операцію, а для цього «зібрати всі наявні у Львові оперативні резерви стрілецької дивізії, внутрішніх військ, МДБ, штабу українського прикордонного округу і управління міліції!» І це для захвату однієї людини! Ось як насправді діяли наші горезвісні «визволителі»! А також було наказано «операцію провести методом блокування села Білогорща, прилеглих хуторів, західної околиці селища Левандувка і лісного масиву».
Є різні версії загибелі генерала Шухевича. Найочевидніша та, що він, розуміючи наближення кінця, пустив собі кулю в скроню, перед цим застреливши майора-оперативника. Вже об 11-й годині ранку його тіло привезли до тюрми і показали багатьом затриманим, хто міг знати генерала. Щоб переконатися, що це справді Вовк, до підводи підвели його сина Юрія, який перебував у тюрмі. Син став на коліна й поцілував батькову руку. Кагебісти зрозуміли, що це дійсно Шухевич-старший. Батько, як розкаже пізніше Юрій, лежав в українській вишиванці й армійському кітелі. Біля виска з правого боку виднівся слід від кулі й обпалене волосся. Нижче грудей були сліди від автоматної черги...
Де совєтські головорізи поділи тіло генерала, невідомо до цього часу. Чи не закопали у якомусь глибокому підвалі своїх катівень? Хоча за 15 років можна було б віднайти архіви або тих, хто це знає.
А ще за роки незалежності вже можна було присвоїти цьому мужньому й відданому Україні чоловікові Героя. Якщо цього на зроблять до дня його 100-річчя, то ганьба нам, українцям, і нашій владі!
Ольга ЖАРЧИНСЬКА

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>