Для когось – «біла ворона», а для мене – найкращий
На сторінках вашої газети “Вісник і Ко” не раз читала про людей, у яких були дуже складні життєві випробування. Але завдяки мужності вони знаходили своє місце в житті. З них можна брати приклад. Не можу забути випадок з моїм чоловіком Іваном Титовичем Сорокою. Було це 8 квітня 1971 року. Чоловік на той час був шофером колгоспу “Перше травня”. Приїхав в гараж, а там товариш бортував колесо від причепа. Чоловік кинувся допомагати йому, а те колесо було тільки на шість стяжних болтів, а не на 12, як потрібно. Коли товариш почав накачувати повітря, кільце вискочило – і прогримів вибух. А оскільки у колесі два диски, то один вдарився в стінку, а другий – в чоловіка. Його підкинуло в повітря, ніхто й не думав, що він упав додолу живий. Чоловіку поперебивало обидві руки, повибивало зуби, нога трималась на шкірі. Страшна чутка пішла від хати до хати – забило Івана Сороку! Позбиралися шофери, і скалічене тіло, тримаючи на руках, відвезли у Степанську лікарню. На той час хірургом був Ярослав Михайлович Яремак. Низький уклін цій Людині. Завдяки його діям при наданні першої невідкладної допомоги Іван Титович Сорока лишився жити на цім світі. Коли на п’яту добу чоловіка госпіталізували в обласну травматологію міста Рівне, за нього взявся Віктор Харитонович Астраханов. Не передати, що довелося Івану тоді пережити. Більш ніж вісім місяців лежав у лікарні. Годували з ложечки. Але вижив.
Минули роки, і ніхто зараз не задумується, чого це Іван Титович весь час ходить накульгуючи, ніхто з молодого покоління не знає, що він був інвалідом, на комісії давали третю групу на все життя, але він відмовився, бо мріяв й далі бути шофером. Ходив на милицях, потім з паличкою. Ніколи не звернувся до начальства, щоб дали легку роботу, тільки просив у Бога здоров’я. Тому, мабуть, Господь і сподобив його ходити в храм на богослужіння. Живе так, як і належить християнину: не вживає алкоголю, не курить, трудиться. Скільки добра зробив людям, особливо безкорисливий у допомозі вдовам і сиротам. Збудував хату і собі, і сину (все вміє: і мурувати, і столярувати). Для чого це пишу? Не всі тепер таким життям живуть, черстві серцем, байдужі до всього, і декому чоловік здається “білою вороною”, бо він живе по-християнськи.
Марія СОРОКА,
с. Велике Вербче,
Сарненський район,
Рівненська область
| Comments: |
