У Швеції треба постаратися, щоб бути бідним

Швеція є еталоном соціального захисту громадян. Навіть існує термін “шведський комунізм”. А норвежці століття тому казали про себе: “Ми бідняки на краю світу”. Зараз нащадки вікінгів вважають себе багатим народом, який живе у центрі Всесвіту. Джерелом добробуту стали поклади нафти. У супербагатої держави надлишок грошей, бо чиновники дотримуються християнської заповіді “не вкради”.  У Данії, де наприкінці сімдесятих років минулого століття зародилася сексуальна революція, на початку третього тисячоліття сповідують принцип повної свободи стосунків при цілковитому дотриманні закону.  

Король і депутати охорони не мають

До початку 30-х років минулого століття шведи емігрували з країни. Процес зупинили економічні та політичні реформи. Сьогодні Швеція належить до тих держав, куди люди намагаються потрапити. Кожен десятий житель цієї країни – емігрант. Наприкінці 80-х уряд змушений був зробити жорсткішою еміграційну політику внаслідок лавини біженців з усіх континентів. Кілька років тому у стокгольмському універмазі югославський емігрант застрелив міністра закордонних справ Анну Лінд. За гіркою іронією долі урядовець виступала за спрощення процедур для прибульців з-за кордону. Після вбивства міністра шведські парламентарі замислились: а чи не надати охорону першим особам держави – королю і прем’єр-міністру. Тамтешні урядовці і депутати тоді не мали ні охорони, ні недоторканості. Не мають вони цього і зараз. На пропозицію парламентарів про персональну охорону король відповів, що від рук ідіота-вбивці може загинути будь-який громадянин країни. Якщо королю пропонують захист, то й кожному шведу потрібна опіка. Жартома кажуть, що у шведського короля значно менше прав, ніж у будь-якого його підданого. Карл Густав XVI не може навіть коментувати політичні чи економічні події. Чи не єдиний королівський привілей – його не можна штрафувати. А Карл Густав ХVI затятий автогонщик. Одного разу він поспішав до свого норвезького колеги. Спроба зупинити королівський кабріолет, який мчав зі швидкістю 170 км/год, у поліцейських не вдалася. Оштрафувати особу королівської крові не мали права, тож Карл Густав ХVI змушений був публічно, через пресу, вибачатись і дати обіцянку дотримуватись правил руху. Королівська сім’я має два палаци, яхту, парк авто, прислугу і усе, що притаманне вінценосним особам. Але без надмірної розкоші. На утримання короля кожен швед сплачує п’ять крон у рік. Апетити “слуг народу” в Україні коштують пересічним громадянам нашої держави набагато дорожче. 
Серед Скандинавських країн у Швеції особливий статус завдяки економічній потужності. Такий стан є причиною “дружніх” відносин між шведами і датчанами, особливо з норвежцями. Читачі можуть пригадати голосування на “Євробаченні”.
У Скандинавії панує лютеранство. Вплив церкви на суспільство поступово зменшується. До храмів приходять тільки на свято. Але на вікнах будинків немає ні тюлі, ні гардин, ні жалюзі. Натомість на підвіконнях стоять світильники. Шведи кажуть: “Ми – лютерани, і нам нічого приховувати, ми не робимо нічого, за що має бути соромно”. Чи не найбільшою образою є звинувачення у крадіжці. Будь-який громадянин Швеції, приміром Карлсон (одне з найпоширеніших шведських прізвищ означає “син Карла”), може поцікавитися у податковій не тільки доходами, а й видатками свого сусіда Еріксона. І у податковій йому дадуть детальний звіт, до останньої крони. Але одразу інспектор повідомить громадянина Еріксона, що його фінансовими справами цікавиться Карлсон. І вже “син Еріка” при бажанні зможе перевірити сусідські статті доходів та витрат. Усе прозоро аж до незвичності. 
При оформленні кредиту банк враховує зарплату позичальника, відстань від будинку до роботи (щоб знати, скільки грошей витрачається на бензин), склад сім’ї, яку суму витрачає на одяг, їжу, зубну пасту, туалетний папір... Тоді і визначають, на який розмір кредиту може розраховувати прохач. Така бюрократична процедура аж ніяк не ускладнює життя пересічному шведу. На придбання авто банки взагалі надають безвідсотковий кредит. Ще й автосалони вигадують різні акції, щоб привабити нових клієнтів.

Від доброго життя... накладають руки

Типова мрія шведа включає в себе будинок, яхту і машину “Вольво”. Головними критеріями при виборі авто є безпека й економність. У будиночку обов’язково має бути дві дитячі кімнати і дві спальні. Саму ж хатинку будують, як правило, за містом. У столиці Швеції Стокгольмі живе 700 тисяч мешканців, а разом із передмістями кількість населення становить 1 мільйон 700 тисяч. Їхні будиночки не порівняти з українськими “хатинками-палацами”. Ні, вони не мініатюрні, просто компактні, як правило, одноповерхові і без зайвої помпезності. Ландшафтний дизайн є нормою скандинавського подвір’я. І жодного паркану. Натомість біля кожного шведського будиночка – державний прапор чи штандарт з національними кольорами. Як глянеш на їхні жовто-блакитні штандарти – ніби на Батьківщині, а подивишся навколо – і розумієш, що не в рідній державі. (Шведський прапор – це блакитне полотнище з жовтим хрестом, а на штандартах просто поєднують горизонтальні смуги двох кольорів.)
Жителі Скандинавії дуже чітко розмежовують роботу і приватне життя. Особистий час, особливо у вихідні, є для них недоторканим. У них навіть не прийнято телефонувати до обіду. Під час святкування Вальпургієвої ночі, коли у центрі Стокгольму ввечері розклали величезне багаття, спіймав себе на думці – у чималому натовпі не чути телефонних мелодій і не видно жодного шведа, який би балакав по мобільному.
Особливість відпочинку середньостатистичної шведської сім’ї обумовлена кліматом і природою. Літо вони із задоволенням проводять на рідних водоймах. Для пересічного шведа катер є важливішим за другий автомобіль. Багатші норвежці надають перевагу яхтам. Взимку нащадки вікінгів “мігрують” до Південно-Східної Азії. Їхнім улюбленим місцем не тільки для відпочинку, а й для бізнесу є Таїланд. Шведи у тих краях володіють мережами готелів. Наприкінці 2004 року від цунамі в Таїланді найбільше загинуло північних європейців. У Данії з цього приводу оголосили національну жалобу.  
Майже усі скандинави є прихильниками активного способу життя. Кажуть, що норвежці народжуються з лижами на ногах, а датчани – із велосипедом між ногами. У будь-яку пору дня в парках і на вулицях можна побачити різного віку “аборигенів”, які підтюпцем біжать по здоров’я. Ранковий променад двох панянок верхи на конях у Стокгольмі був схожим на кадри з фільму. Колишня столиця Швеції і резиденція шведських королів – місто Сігтуна, перетворилась на королівство любителів гольфу.  
Життя у Швеції надзвичайно прораховане, лімітоване і напрочуд нудне. Для нас це дивно, але саме від доброго, безпроблемного і доволі монотонного ритму життя дуже багато шведів накладають на себе руки.
Середня заробітна плата у Швеції становить 2700 євро. Працюють шведи п’ять днів на тиждень по вісім годин. Мають сорок п’ять днів відпустки. Різниця у зарплатні керівника підприємства і прибиральниці становить усього кілька сотень. Такого, щоб директор отримував десятки тисяч, а підлеглий – кілька сотень, у Швеції не буває. Для них набагато важливішим є статус, ніж матеріальна винагорода. У цій скандинавській країні мало дуже багатих громадян, але дуже багато просто заможних, яких прийнято називати середнім класом.  Нижче рівня бідності живе менше одного відсотка населення.
Податок для великого бізнесу може доходити майже до 70%. Ось такий він “шведський соціалізм” із гаслом “знедолені повинні бути захищеними, багаті зобов’язані допомагати бідним”. 

Проблема бюджету – нема куди подіти гроші!

Однією зі складових процвітання Швеції є мирне життя. Вікінги достатньо повоювали у середні віки, пам’ятають шведи ще битву під Полтавою. З 1809 року Швеція сповідує нейтралітет. На відміну від Норвегії, не є членом НАТО, а країною Європейського Співтовариства. У той же час Швеція є одним з лідерів на ринку озброєнь. Пригадайте, що й динаміт винайшов підданий шведського короля Альфред Нобель. І сьогодні Нобелівська премія миру виплачується з “динамітних” грошей. 
Надзвичайно велику увагу у Скандинавії приділяють екології. Вздовж дороги на сотні кілометрів тягнеться сітка. Щоб на трасу не вискочило яке звірятко. А дичина там і справді не полохлива. Людей не боїться, ніби знає, що ніхто по рогах не дасть і перегаром не обдасть. У Норвегії перед нашим автобусом спокійнісінько перейшло стадо північних оленів. Тут за найменше порушення – дикі штрафи. Уряд може відмовитися від перспективного і дуже прибуткового проекту національного масштабу, якщо він буде хоча б на йоту шкодити природі чи здоров’ю людини. До речі, саме шведи першими зафіксували радіоактивні викиди після Чорнобильської аварії.
Природні ресурси перетворили Норвегію в енергетичну супердержаву. Країна рибалок і селян, куди колись їздили влітку на відпочинок європейські родини, зуміла використати сировинні запаси так, що тепер належить до найбагатших держав світу. У Норвегії немає ні атомних, ні теплових електростанцій. Ця скандинавська країна є найважливішим експортером нафти, який не входить в ОПЕК. Для державних мужів Норвегії проблемою є профіцит(!) бюджету. Вони не знають куди подіти гроші! Практично будь-яка урядова забаганка щодо додаткового фінансування виконується негайно.
Середня зарплата у Норвегії становить 3800 євро. При цьому варто зважити і на зворотний бік медалі. Осло є найдорожчою столицею світу. Буханець найдешевшого (соціального) сорту хліба коштує 11,99 норвезькі крони або 1,5 євро. Я ж бачив на прилавках тільки хліб із цінником 33 крони. Безробітні отримують щомісячну допомогу у розмірі 1900 євро. 
Першого земляка за кордоном зустріли на поромі “Stena Line” на шляху з Польщі до Швеції. За один рейс пором доставляє з Гданська до шведського порту Карлскрона 180 фур і автобусів, більше 400 легкових авто, ще й 1200 пасажирів.  Київський водій-далекобійник Володимир Якимович віз до Скандинавії “Тампакси” вітчизняного виробництва. А з Норвегії доправить на Батьківщину рибу. Бувало, що возив Володимир з Франції в Україну і презервативи. Але чоловік вважає, що українцям треба народжувати, а не оберігатися. А процвітання нашій державі може гарантувати рівність усіх перед законом та домінування економіки над політикою.
Микола КОМАРОВСЬКИЙ
Стокгольм – Осло – Копенгаген 
Фото автора
Фото Анатолія БІЛОНОЖКА

 

 

• Нравится
•