Як вчителька допомогла квитки продати
Ця історія трапилася зі мною на роботі. Я вже багато років працюю вчителькою початкових класів у рідному селі Озеро. Вела я четвертий клас. Посеред уроку відкриваються двері, і заходить чоловік з борідкою, у довгому чорному пальто та ще й з чорним дипломатом. За ним – завуч школи з виховної роботи.
За два тижні перед цим в село прислали молодого батюшку. Я, звичайно, його ще не бачила. І сама не знаю, що мене потягнуло за язика, але я вирішила представити гостя дітям.
– Дітки, до нас завітав батюшка. Встаньте, будь ласка, привітайтеся, – і до “батюшки”: – Вибачте, будь ласка, як вас представити?
Гість стоїть, як вкопаний, рота розкрив, мовчить. Дивлюся, завуч не може від сміху втриматися і мене за руку смиче. Аж нарешті я помітила в руках чоловіка афішу. Коли до мене дійшло, що переді мною працівник театру, який прийшов рекламувати виставу, я кулею вилетіла з класу, від сміху розмовляти не могла.
Ця історія наступного дня мала продовження. Вистава відбувалася в районі. А сталося так, що мої учні купили найбільше квитків (мабуть, я допомогла в рекламі агенту), і мене зобов’язали супроводжувати дітей. Ми зайняли місця на балконі. А коли діти подивилися вниз, то знову побачили того агента. Тут усі діти як зарегочуть, і до мене:
– Ось ваш “батюшка” йде.
Діти сміялися і над виставою, і над тим, як я “прокололася”.
Галина БОСИК,
Рівненська область
| Comments: |
