Вузлик «на смерть» не показуйте нікому,
Те, як поводитися на хрестинах або чого не можна робити під час і після похорону, що означають наші сни і видіння, знають одиниці. Одна з таких людей – народний цілитель хмельничанка Лариса Кондратюк.
– Пані Ларисо, чого не можна робити, знаходячись біля покійника?
– Не можна дивитися йому на перенісся. Є такий вислів – останній погляд покійника (буває таке, що покійник відкриває очі). А це значить, що він шукає собі попутника. І на кому цей “погляд” сфокусується, та людина, як правило, має померти.
Був такий випадок. Померла молода жінка, яка до того на здоров’я ніколи не скаржилася. Розтин показав, що причиною смерті став “набряк головного мозку”. Дивно ще й те, що не минуло 40 днів, як поховали її свекруху. Як розповіла дочка покійної, мати стояла біля домовини, в якій лежала старенька, і дивилася на неї. І тут у бабці раптом відкрилися очі. “Мама сказала, – розповідала дівчинка, – що це не до добра”. Так і сталося. Бабця взяла собі попутника. Тож щоб погляди не зустрілися, покійнику потрібно очі закривати п’ятаками.
– Чого ще небажано робити?
– Часто, щоб покійник не опухав, роблять заземлення: привязують до пальця дріт, який чіпляють до батареї. Я б не радила цього робити, тому що біля домовини збирається чимало людей, і хтось може зачепитися. А це дуже погано. Тому краще поставити під гріб трилітрову банку з водою, а потім вилити її під неплодове дерево: під клен, якщо покійник – чоловік, або під тополю – якщо померла жінка. І обов’язково там, де люди не ходять.
Далі, коли винесли покійника, потрібно закрити двері і стежити, щоб ніхто не зайшов, доки померлого не поховають. А найстарший з членів родини має помити після покійника підлогу. І ще одне: ставити домовину треба поперек дошок. Це для того, щоб у цій хаті більше не було покійників.
– Як потрібно поводитися на поминках?
– Буває таке, що людину поховали, а піти на поминки – уже як кому вийде. Викручуйтеся, як можете, але пом’янути померлого потрібно обов’язково. Виходячи з цвинтаря, перехрестіться і скажіть: “Господи, огради від всякої біди”. Ну, а те, що потім потрібно помити руки і взуття, знають усі. Це робиться для того, щоб не принести додому біду і щоб не залишилася мертва земля, бо нічого з цвинтаря не можна виносити і піднімати.
...На поминках люди, випивши, починають згадувати покійника, сміятися. Не робіть цього, адже душа померлого знаходиться поряд. І головне, не напивайтеся, бо цим ви прирікаєте своїх дітей на пияцтво. А зняти це чи вилікувати буде неможливо. Найкраще поминати киселем. Так заведено споконвіків, але ми чомусь відступаємо від цих постулатів.
– Буває, що перед смертю людина щось попросила, а її не послухалися.
– Це мучитиме до тих пір, доки не буде виконана воля покійника. До мене приходила жінка, у якої вже три роки як померла сусідка. Перед смертю вона показала, де в неї зберігаються гроші. І моя клієнтка вкрала їх. Потім вона розповідала, що померла ввижалася їй три роки, аж доки вона не віддала гроші! Але дітям вона не могла їх віддати, тому ту суму, яку вкрала, роздала жебракам біля церкви.
– Часто старі збирають собі “на смерть”. Це правильно?
– Це називається поклад, і збирають його для того, щоб потім було менше проблем. Це нормально. Але... У мене був випадок, коли старенька бабця, років 86-ти, послушниця в церкві, попросила молодого священика подивитися, що зібрала собі “на смерть”. Коли вона відкрила шафу, вузлик впав священику на ноги. І він (у 23 роки!) помер через місяць. А бабка живе досі. Цей священик, коли старенька показувала йому речі, чомусь сказав: “Ви ще мене поховаєте”.
Коли людина збирає собі “на смерть”, вона не має права показувати ці речі дітям та внукам. Вона повинна лише сказати їм, де вони зберігаються. І це має бути потаємне місце. Але якщо вузлик впаде молодій людині в ноги, як правило, вона довго не проживе.
– А чи можна купувати “на смерть” молодим людям, якщо розв’язка уже швидко?
– Є в мене сусідка – тьотя Ліда. Кілька років тому у неї смертельно захворіла дочка, лікарі уже збиралися відключити її від апарата. Всі сусіди збирали на смерть, вдома теж готувалися... І ось я випадково зустріла тьотю Ліду на базарі – вона стояла біля “смертного”. “Ось, уже купую”, – пояснила вона. Я її буквально відігнала від того місця: “Ви що, вона не помре. Вона ще вийде заміж, у неї буде двоє дітей. Забирайтеся звідси”. Тьотя Ліда роздала сусідам гроші, а невдовзі дівчину виписали з лікарні. Але якби вони купили смертне – все, дитина померла б. А так у неї все добре, недавно вона народила другу дитину.
– Є люди, які залишають собі місця на кладовищі.
– Якщо вже так роблять, то потрібно взяти копійки і кинути на те місце, щоб зробити так звану відкупну, тобто щоб яма нікого до себе не тягнула. Так само, коли когось ховають, треба кинути грудочку землі з копійками, таким чином відкупляючись від смерті.
Буває, що старі люди ще за життя купують собі домовини. Це, звичайно, їхня справа, але потрібно покласти у гріб солому чи пшеницю, тобто щоб у ньому щось було. Порожній буде притягувати до себе смерть. Це ж стосується і тих, хто замовляє собі ще за життя пам’ятник. Вдома його не можна тримати, але вже як хто замовив, то краще поставити в гаражі чи в іншому приміщенні, де люди не живуть. Але ні в якому разі не тримати на горі.
– Дехто розповідає, що їх уві сні кличе покійник. Це можливо?
– Звичайно. У цьому випадку потрібно того ж дня піти до церкви і замовити службу за упокій. А на порозі гострою частиною до дверей покласти ніж або розкладені ножиці. І більше ніхто не кликатиме і не приходитиме. А краще не чекати, і зробити це одразу ж після похорону.
І поминайте покійного, приходьте на кладовище. Але не часто. Тому що покійнику від цього дуже важко. Хто не чув розповідей, як покійник уві сні просить: “Не плач, мені там дуже важко, вода заливає”. А ви ж знаєте, що сон – це маленька смерть, і душа летить до того, кого хотіла би бачити. Тому не треба плакати. Краще змиритися і зрозуміти, що свічка догорить, дзвоник продзвенить... І ніхто на землі більше відміряного жити не буде.
Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область
| Comments: |
