Ніякі дрова чи торф не замінять природного газу
Петро БОЛІБРУХ
– Петре Євгеновичу, не страшно було Вам, тоді ще молодому управлінцю, братися за нове і нелегке завдання?
– Та ні, бо ж не за один раз усе робилося. Розібралися зі схемами, виробили технічну документацію – і справа пішла. А у грудні 1994 вже запалили і перший факел на газорозподільній станції у с. Раків Ліс, відзначивши таким чином завершення магістрального 30-кілометрового газопроводу, який протягнувся від Ратного. Далі прийшла черга райцентру, інших населених пунктів. На сьогодні їх маємо 20 у Камінь-Каширському районі та ще 8 – у Любешівському, або 8405 абонентів. Звичайно, нелегко було, бо впроваджували нові технології. Наприклад, ми першими встановлювали домові регулятори (середнього тиску), які здешевлювали газифікацію, а також використовували для газопроводу поліетиленові труби – у той час, як інші ще тільки думали над цим.
– Поліетиленові? Яка ж від них вигода?
– Газопровід з поліетиленових труб будувати швидше, та й дешевшою виходить вартість робіт для замовника.
– Один з попередніх керівників області вважав, що з газифікацією по-ліських районів поспішати не потрібно, мовляв, там є дрова, торф…
– Справді, була така політика колись. Але я переконаний, що ніякі дрова чи торф не замінять природного газу. Про переваги цього палива нині знають усі, у тому числі і поліщуки. Я сам чув не раз від них заяви, що останнє віддадуть, а від природного газу не відмовляться.
– Поліські райони щодо будівництва газопроводів мають якісь особливості?
– Так. Передусім це заболоченість ґрунту. У Любешові, наприклад, є такий житловий район як Жабокряки, де надзвичайно високий рівень ґрунтових вод. Роботи там проводити дуже тяжко – на деяких ділянках вода виступає вже на тридцятисантиметровій глибині. Але нічого, стараємось зробити і там якісно та вчасно.
– А як місцева влада? Допомагає чи тільки плани встановлює?
– Ні, планів нам ніхто не встановлює. Ми самі виходимо з пропозиціями щодо газифікації певної території. Але з владою тісно співпрацюємо. Адже без державних коштів будівництву підвідних газопроводів не обійтися. Торік, наприклад, за державні кошти побудували газопровід до села Підріччя, до села Катуш – за рахунок “Нафтогазу України”.
– Де збираються проявити себе камінь-каширські газівники у недалекому майбутньому?
– У Камінь-Каширському районі ратнівська сторона вже газифікована, тож пора розвивати ковельський напрямок. Уже розроблено проектно-кошторисну документацію на підвідний газопровід до села Нуйно (10 км), вартість якого становить два з половиною мільйона гривень. Поки що колеги з ПМК-70 освоїли лише 500 тисяч, але в нинішньому році на це передбачено всього-на-всього 180 тисяч. Якщо не вести будівництво, не вишукувати коштів, то газифікація Камінь-Каширського району припиниться.
Незрозуміла ситуація поки що і на Любешівщині. Усі населені пункти, які були профінансовані, газифіковано. Можливо, вийде щось із селом Каливиця: делегація від тамтешньої громади вже побувала у нашому управлінні, цікавилася умовами. Виготовлять проектно-кошторисну документацію, укладемо з ними угоду про будівництво.
Розмовляв Микола ШМИГІН,
Волинська область
| Comments: |
