Одному все, а іншому – дуля з гірким часником
Я уже писала вам листа і дуже вдячна, що його опублікували. Але не задоволена відповіддю з управ-ління соцзахисту. Вони пишуть, що моя сім’я має доходи, бо купила хату. Але якби не батьки, то ми б про дім тільки мріяли. А хата наша, як халупка на курячих ніжках. У начальників дачі у сто раз кращі за нашу розвалюху. Люди, які при добрих кріслах і у кабінетах під “євро” (за наші гроші), ніколи в житті не зрозуміють нашої ситуації. Бо вони куди не звернуться, до них мало що не співають, а до таких, як я, не говорять, а гавкають (вибачте на слові).
Не раз задумаєшся, навіщо таке життя, коли одному все, а іншому – дуля з гірким часником. Але я вірю в Бога і прошу у нього здоров’я для усіх обділених долею людей.
Але як ви думаєте, де беруться наркомани і мафія, хто їх виховував? Звісно, що багаті, бо їхні діти почуваються дуже вільно, знають, що їх захистять. А як станеться біда, багатенькі батьки гадають, за що їх карає Бог? Вони, звісно, не здогадуються, що ображають і обдурюють людей, у яких за душею ні гроша.
А ще я з такими знайома, що за хабарі чи знайомства отримують хороші соціальні допомоги. Прості люди усе це знають, але бояться розкрити рота, бо тоді доведеться вибиратися із села.
Отакі у нас, простих смертних, справи.
Я вас дуже прошу, надрукуйте цього листа. Може, хтось прочитає і задумається, а може, у когось такі ж проблеми?
Марія МАНДЗЮК,
с. Грузятин, Маневицький район,
Волинська область
| Comments: |
