Чому рвуть «Пролісок»?
Підпис відсутній
Було розвалля, зробили лялю
Сьогодні, дивлячись, які зручні кімнати в санаторії для мам і дітей, як все зі смаком зроблено, скільки праці вкладено у кожен куточок самими працівниками, які навчились робити євроремонти, шити штори і покривала, котрі стали дизайнерами, штукатурами і художниками, навіть не можна уявити, що колись тут гуляв вітер, стіни роз’їдав грибок і не було охорони. Колишній піонерський табір, який знаходиться в лісі, помалу розкрадали.
– Його розпочали будувати у 1986 році, у 1990 – здали в експлуатацію як піонерський табір для дітей, – розповіла директор санаторію Валентина Іванівна Касарда. – Пропрацював він десь два сезони, і до 1995 року простоював. Він був далеко не такий, як зараз. І коли виникла проблема оздоровлення чорнобильців, то цей піонертабір саме обрали для цієї категорії громадян, оскільки він знаходиться у курортній зоні (недалеко розташований інший рівненський санаторій – “Червона калина”). У нас б’є мінеральне джерело йодобромнохлориднонатрієвого розсолу. Тоді за чорнобильською програмою й були кинуті сюди кошти для ремонту оздоровниці, 3,5 мільйона гривень. Стратегічно мислив тоді й покійний Фурів, котрий керував цим фондом в області, бо зразу ж почали проводити газ. Я на той час працювала головою сільської ради в Грем’ячому, то добре пам’ятаю, як будівельників харчували в дитсадку, а люди із села навіть безкоштовно відпрацьовували на цій будові по кілька днів (так хотіли, щоб заклад запрацював).
Валентина Касарда очолила санаторій у 2001 році. До цього часу в ньому оздоровлювали дітей, однак ліцензію на лікувальну практику він отримав тільки у 2002 році.
– Відчувалося, що чорнобильська програма скорочується, і ми вирішили наполегливо готуватися до акредитації. Вибороти тендер з-поміж 250 санаторіїв України було непросто. Але ми вистояли і тепер належимо до оздоровниці вищої категорії. На ринок було важко вийти, ми їздили на різні конкурси, виставки, брали участь у тендерах в Києві, Вінниці, Рівному, серед управлінь сім’ї та молоді, санаторно-курортного. Неодноразово я піднімала питання оздоровлення і перед нашим волинським фондом соцстраху. На жаль, волинян відпочиває в санаторії найменше, приїжджають люди з Донецька, Луганська, Вінниці.
Минулого року тут оздоровилося понад три тисячі громадян. Хоча справа не в кількості, як вважає керівник. Бо якщо колись, скажімо, в одній кімнаті могли поселити чотири дитини, то тепер – тільки маму з однією чи двома дітьми (ринок вимагає покращених умов). Нині в санаторії працює 170 людей, підібрали вмілих фахівців, є сучасне обладнання.
– І коли профспілки пред’явили нам претензії, що їхня частка тут становить 60 відсотків, то працівники сказали мені, що потрібно щось робити, – розповідає Валентина Іванівна. – І взагалі, звідки взявся цей відсоток, не знаю. Адже майно піонерського табору (і про це є відповідний документ) зносилося на 100-70 відсотків. На сьогодні частка профспілок в майні може бути п’ять відсотків. Крім того, установчим договором від 1995 року рада федерації профспілок зобов’язувалась передати в користування спільного підприємства споруди дитячого табору і все належне йому майно по акту з урахуванням індексації. Однак вони цього не зробили. У 1996 році розпорядженням обласної держадміністрації сума додаткової вартості (на той час це 3,5 мільйона гривень) віднесена до обласної комунальної власності і передана на баланс санаторію матері і дитини “Пролісок”.
– Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС за рахунок державних коштів добудувало ізолятор санаторію, витративши ще 357422 гривні, лікувальний корпус балансовою вартістю 1488095 гривень у 1997 та 1999 роках, а у 2006 році обласна рада виділила комунальному підприємству 200 тисяч гривень, тож вартість новоствореного майна становить 5537188 гривень (тобто 94,75 відсотка), – так пояснює ситуацію заступник голови облради Володимир Банада. – Саме стільки становить частка майна обласної комунальної власності, а частка майна федерації профспілок може становити 5,25 відсотка (у коштах це 306679 гривень).
60 на 40: чия частка більша?
Ситуація настільки загострилася, що дійшло до суду. Сюди звернулася рада профспілок. Євген Омельчук, перший заступник голови федерації профспілок Волинської області так прокоментував ситуацію:
– Яка частка ради профспілок? Звісно, 60 відсотків. На установчих зборах і разом з представниками облдержадміністрації ми домовилися, що наша частка становить 60 відсотків. А все почалося тоді, коли у 2005 році у волинських профспілках змінилося керівництво. Голова РФП Іван Карпомиз на пленумі з активом піднімали питання про наведення порядку з профспілковим майном. Значну частину документації ми не знайшли. Майже з усім майном профспілок ми розібралися, деяке втратили безповоротно. І ось дійшла черга до майна санаторію “Пролісок”. Ця проблема з облрадою виникла не за головування Грицюка, а ще коли був Дмитрук, який прийняв розпорядження про відчуження санаторію на користь обласної ради. Але напередодні виборів він це розпорядження відмінив. Коли головою став Грицюк, він уже в свою чергу скасував розпорядження Дмитрука. Ми, звісно, пішли до суду, щоб захистити свої майнові права. А установчий договір був укладений між профспілками та управлінням у справах захисту населення від наслідків ЧАЕС. Санаторій ніколи не був в обласній комунальній власності, засновниками були профспілки і чорнобильське управління, частка ж майна в документах не була озвучена. Пройшло два суди на нашу користь: Волинський господарський суд прийняв рішення відмінити розпорядження Грицюка і скасувати реєстрацію нового підприємства. Обласна рада подала апеляцію до Львівського апеляційного суду, який залишив рішення Волинського без змін. Ми чекали його виконання. Однак реєстратор внесла неправдиві дані у державну реєстрацію і знову записала засновниками федерацію профспілок та обласну раду. Ми свої права будемо відстоювати і далі в судах. Звернулися й до прокуратури. Ми можемо розглядати питання про передачу санаторію в обласну комунальну власність, якщо це буде тільки законно. Жодну людину не звільнять з роботи без підстав. Ми цінуємо менеджерські здібності Касарди, але на сьогодні профспілки відстоюють свої права.
Може, й так, але чому профспілки згадали про свої права через кілька років, коли санаторій на чолі з ке-рівником самотужки став на ноги, виборов вищу категорію, почав займатися лікарською практикою і його визнали не тільки в Україні? Чому профспілки не били на сполох, коли стіни закладу роз’їдав грибок? Якби приміщення були втрачені, чи велася б взагалі про цей санаторій мова? Водночас здивувало й те, що на словах керівники профспілок цінують організаторські здібності Касарди. На ділі ж – лише за те, що вона не з’явилася на збори, керівництво ради профспілок заявило у листі до Валентини Іванівни: у разі неявки на збори стоятиме питання про доцільність перебування її на займаній посаді… Хоча, як стверджує Валентина Касарда, контракт у неї підписаний саме з обласною радою, а не з профспілками… Ось так насправді цінуються організаторські здібності. Натомість і санаторій вирішив себе захищати, звернувшись до адвоката. Працівники переконані, що цей заклад має належати громаді. Такої думки дотримується й керівництво обласної ради. Адже у санаторій вклали свою частку і звичайні люди. Як саме має намір відстоювати свою думку його керівництво, ми попросили прокоментувати й адвоката Анатолія Олексюка.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Коментар адвоката
На чужий коровай...
Обмовлюсь одразу: якщо рада федерації профспілок Волинської області надасть документи, які засвідчують її право власності на колишній піонерський табір “Пролісок”, на базі (чи на місці?) якого утворений і нині функціонує однойменний санаторій матері і дитини, я перший поставлю під сумнів законність розпорядження щодо виведення ради федерації зі складу його засновників. А відтак, готовий буду влитися в ряди тих, хто зараз доводить її право власності на частку в майні цього санаторію. Звичайно, не в 60-відсотковому розмірі його статутного фонду(!), на що сьогодні претендують профспілки, бо то уже, як кажуть, поза межами і сорому, і совісті.
А поки що маємо те, що маємо: Волинські профспілки в особі їхнього керівного органу вважатися, а головне – бути співзасновником санаторію з точки зору чинного законодавства, не можуть. Незважаючи на підписання у 1995 році установчого договору з управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинського облвиконкому про створення цього санаторію. З тієї простої причини, що взятого на себе за цим договором зобов’язання передати в користування спільного підприємства “Санаторій матері і дитини “Пролісок” споруди піонерського табору і все належне йому майно за їх балансовою вартістю рада федерації профспілок не виконала. У юриспруденції у таких випадках вважається, що договір не відбувся.
Щоправда, профспілкові керівники цей факт заперечують, посилаючись на наявність акта про здійснення цієї передачі. Такий і справді існує. Що стосується факту передачі за ним тарілок, виделок, ложок та іншого швидкозношуваного інвентарю, який не належить до основних засобів, сумнівів він не викликає. Даруйте, але яке відношення ці давно списані виделки-ложки мають до формування статутного фонду господарюючого суб’єкта багатомільйонної вартості?
Зауважте, в установчому договорі чітко зазначалось, на яких умовах рада федерації профспілок області набуває членства в новостворюваному спільному підприємстві і на яку частку майна у ньому вона може претендувати, а саме: якщо вартість будівель і споруд піонерського табору (оскільки тільки вони можуть бути складовою статутного фонду) буде передана за їх балансовою вартістю, та ще й з урахуванням індексації. Ось ця вартість в пропор-ційному відношенні до всієї суми статутного фонду санаторію і мала скласти частку у ньому профспілок. Це не звичайна формальність, а основний і визначальний принцип утворення і функціонування суб’єктів підприємницької діяльності, від якого залежить і кількість голосів співзасновника у колегіальному органі управ-ління підприємством, і розмір дивідендів у випадку його прибуткової діяльності та, навпаки, додаткових внесків чи дотації в інших формах – у разі збитковості, і т.д.
З якої причини ні в тому ж таки 1995-му, ні в наступні роки основні засоби піонерського табору за їх балансовою вартістю, з відповідними правовстановлювальними документами, проектно-кошторисною документацією в установленому порядку санаторію передані так і не були, зараз достеменно сказати не можна. Дивно, чи не так? Якщо зараз керівники ради федерації профспілок заявляють, що остання є власником майна санаторію на суму щонайменше чотири-п’ять мільйонів гривень, то як тоді пояснити, що дванадцять років тому ці мільйони були віддані іншій юридичній особі просто так, навіть без розчерку пера на відповідному документі? Ще більш дивним видається той факт, що впродовж цього часу, аж до серпня 2005 року, нога жодного профспілкового діяча на територію санаторію не ступала. Начебто не схоже на те, щоб справжній власник так легковажно та недбало розпоряджався своїм майном.
А може, то був зовсім і не власник? Подейкують, що піонерський табір “Пролісок” будувався за кошти Фонду соціального страхування, який формувався за рахунок обов’язкових страхових внесків підприємств, установ та організацій, а також кооперативів і громадян, які займалися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю. За часів існування колишнього Союзу РСР профспілкам було делеговане право лише управління цими коштами, що нічого спільного з правом власності на них не мало і не має. Згідно зі ст. 34 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” власністю профспілок є виключно профспілкові внески їх членів, доходи, отримані від власної діяльності, та майно, придбане за рахунок цих коштів.
Наскільки обгрунтована чи, навпаки, повністю безпідставна ця версія – спростувати або довести це раді федерації профспілок легше, ніж скликати збори в найдисциплінованішій профспілковій організації. Піонерський табір був зданий в експлуатацію всього неповних сімнадцять років тому, а значить, усі документи щодо джерел фінансування його будівництва є. Ось тільки керівництво профспілок області і особисто голова ради їх федерації пан Карпомиз робити цього чомусь не поспішають. Зберігся і акт стану табору від 9.02.1995 року, складений комісією проектного інституту “Діпроміст”. Внаслідок дворічного невикористання і простою табору без належної охорони та догляду технологічне обладнання, інженерні комунікації, столярні вироби були розкомплектовані, а точніше, розкрадені, штукатурка розмерзлась і осипалась, 70 відсотків підлоги вимагали демонтажу і заміни. Чи не тому й не підписувався акт передачі, що не було чого передавати? Ось де варто було б проявити активність обласній прокуратурі, яка тепер закидала обласну раду протестами з приводу порушення міфічного права власності ради федерації профспілок внаслідок виведення її зі складу засновників санаторію.
Чому тоді профспілкові боси не билися за “Пролісок”? Євген Омельчук намагається довести, що санаторій ніколи не був в обласній комунальній власності, бо це або від незнання закону, або ж елементарне лукавство. При цьому чомусь замовчується, що все майно санаторію, придбане за державні кошти, до обласної комунальної власності було зараховано ще розпорядженням тодішнього голови облдержадміністрації Бориса Клімчука від 31 травня 1996 року. І народилось воно, це розпорядження, не на голому місці.
Ще задовго до утворення спільного підприємства “Санаторій матері і дитини “Пролісок”, а якщо бути уже зовсім точним, 5 листопада 1991 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)”, якою державні кошти та майно спеціалізованих санаторіїв з лікування батьків і дітей передав до обласної комунальної власності. Не думаю, що пан Омельчук почне заперечувати, що “Пролісок” є саме таким санаторієм.
І насамкінець. Підмінювати предмет розмови, а тим більше, дискусії і називати речі не їх справжніми іменами не гоже. Ні господарський суд Волинської області, ні Львівський апеляційний господарський суд права власності ради профспілок в майні санаторію не підтверджували і цього питання не розглядали взагалі. За судовим рішенням скасовано державну реєстрацію комунального підприємства “Санаторій матері і дитини “Пролісок”, оскільки перед цим не було вирішено питання про долю іншого засновника, який участі в прийнятті нових установчих документів не приймав. А точніше, відмовився від цього. Тому й пішла обласна рада після цього на такий радикальний крок: раду федерації профспілок як таку, що не має внеску у статутному фонді і відмовляється його підтверджувати, що є недопустимим за законом, з числа засновників виведено і санаторій як комунальне підприємство зареєстровано вдруге. Рішення вимушене і не остаточне. Слово – за радою федерації профспілок, яке обласна рада і санаторій (маю повноваження про це заявити) готові вислухати і врахувати. Тією мірою, в якій воно буде підтверджено документально. Спроба заволодіння майном санаторію без таких документів інакше як рейдерством названа бути не може.
Анатолій Олексюк,
адвокат
| Comments: |
