Офіцер міліції товк бабу головою в помиї

Василина ГРИЩУК

Василина ГРИЩУК

Цей випадок вражає своєю дикістю. Не беруся давати правову оцінку діям вже колишнього міліціонера, міру покарання визначить найгуманніший і найсправедливіший суд. Пам’ятаєте колись популярний лозунг “Моя міліція мене береже!”. То у селі Ворокомле Камінь-Каширського району його можна перефразувати – “Моя міліція мене б’є, принижує і товче головою в помиї”. І все це вчинив дільничний інспектор, майор міліції Микола Ю. До суду ми не будемо називати його прізвища, але саме за такі вчинки правоохоронців називають “мент поганий”.

Сьогодні наша розповідь про “подвиги мента”, який у підпорядкованих йому селах, очевидно, почував себе, певно, удільним князьком: того караю, того милую. Зізнаюся чесно, про щось подібне не доводилось навіть чути. Спочатку я думав, що це якийсь невдалий жарт, але в обласній прокуратурі підтвердили цей факт. Майор має сім’ю та дітей, йому 39 років. У мене тільки одне питання до нього: а якби з його мамою так вчинили, щоб він зробив з кривдником? А в цієї жінки аж троє синів.
Кажуть, того дня лісники шукали в селі Ворокомле крадену деревину. У когось з тутешніх господарів знайшли, але той відкупився від них, і контролери разом з дільничним “обмивали” цю подію в барі. Потім ще пили у якійсь машині. Видно, після замочування вирішили продовжити перевірку, і прийшли у хату до Ольги Чикиди. З дочкою живе 74-літня мама Василина Олександрівна Грищук.
– Я не можу пояснити, чого він зайшов до нас того вечора, – розповідає баба Василина. – А дочка із зятем якраз пішли до сусідів, я й двері не замикала, хоч пора була вже пізня – кілька хвилин не вистачало до десятої вечора. Чую, хтось шурхотить в сінях, думала – дочка й зять повернулися. Кажу до внучки: “Оксанко, біжи подивись, хто там ходить?” До хати зайшли міліціонер з лісником і питають: “А де хазяїн?” Внучка відповідає: “Їх немає, тільки баба Василина є”. Прибігла до мене: “Бабо, то не батько з матір’ю, а якась міліція”. Я питаю їх: “Що ви, хлопці, хочете?“ Той міліціонер до мене: “А ти хто така, щоб тобі казати?” Коли лісник почув це, то зразу втік з хати, бо він місцевий. А міліціонер знову: “А де хазяї?”, – і штовхнув мене. Я впала, а він йде далі. Думаю, точно бандит переодягнений. Я ж у війну і після неї всяких бачила. А тут уже внучки сиділи, тож я вчепилася за рукав міліціонера, щоб не пускати до дітей. Він вертається, і знову як бухнув мене в двері, я й причманіла, як кажуть, і Бога забула. Дівчатка, коли це побачили, крику наробили. Мені вже стало страшно за дітей, що поперелякуються, бо ж одній сім років, а другій – чотирнадцять. Він знову вдарив мене, я аж впала через поріг, і кричу старшій внучці Оксані: “Дзвони діду Адаму (то мій брат), хай в міліцію дзвонить”. Дівчина по телефону сказала йому: “Бабу міліція забиває…”
Ви знаєте, я не вельми боязлива, але тоді злякалася. Міліціонер так пожбурив мене в комору, що я впала грудьми на відро з помиями, які аж вихлюпнулися. Тільки вставати, а він нагнув мене – і головою в помиї. Я вже бачу, що кінець приходить. Він же п’яний був! З останніх сил пручалася, а міліціонер вперся в мене коліном, щоб не могла підвестися.
Бабусю Василину врятувало тільки те, що Оксанка побігла кликати батьків. Коли міліціонер почув, що хтось йде до хати, то залишив стару жінку і вийшов на вулицю.
– Я встигла почути його слова, – розповідає дочка Ольга. – “Я тобі зроблю, запам’ятаєш мене. Ти не втекла з моїх рук, чотири дошки – й могила буде”. Бігом кинулася в хату до мами, а вона розпатлана та мокра. Вже сама не мала сил дійти до ліжка. Я її вмила, переодягнула. У мами вночі піднялася температура. Зранку наступного дня ми відразу поїхали у Камінь-Каширський до начальника міліції. Пізніше нам сказали, що нібито через цей випадок майора, материного кривдника, вигнали з міліції, але ми то знаємо, що його вирядили на пенсію. 
Коли міліціонер через тиждень приїхав перепрошувати, то Василина Олександрівна тільки запитувала, за що він її бив. Той відповів: “Щось нечисте водило, вибачте мені”.
– Я вже й хотіла дарувати йому, мені шкода трьох його діток. Мої виросли без батька. Але мені пояснили: якщо відмовляюся від своїх показів, то будуть судити мене за наклеп. А він вже написав, що то я напала на нього і облила помиями.  Ви подивіться на мене і на нього. Він здоровий чоловік, і на вроду гарний, але щось не вистачає у нього в голові. Йому в очі це казала.
– А що було б, якби він сильніше маму вдарив, – приєдналася до розмови дочка Ольга, – це вже було б вбивство. Мамі досі у грудях болить, медики зафіксували у неї забій грудної клітки, синці на тілі. Після цього випадку її здоров’я значно погіршилося.
Прокоментувати цю справу я попросив начальника слідчого відділу Волинської обласної прокуратури Євгена Блащука:
– Прокуратура Волинської області закінчила розслідування кримінальної справи за обвинуваченням працівника Камінь-Каширського райвідділу внутрішніх справ, Миколи Ю., 1968 року народження, (в органах міліції з 1990 року) у скоєнні злочинів, передбачених статтею 365, частина 2, тобто перевищення влади службовими особами, а також статтею 162, частина 2 – незаконне проникнення у житло. Пред’явлено обвинувачення і справа скерована до Камінь-Каширського суду. У якості запобіжного заходу в цій кримінальній справі для обвинуваченого обрано підписку про невиїзд.
***
Ще одне. Я вже давно не вірю у наше правосуддя, тому переконаний – ніякого покарання майор не отримає, хіба що трохи налякають. Судячи з того, як його тихенько відправили на пенсію, бо бережуть честь мундира, то цю справу так само тихесенько згорнуть – і все. Питання навіть не у покаранні – Бог йому суддя. А Василина Олександрівна міліціонеру давно пробачила. Питання в іншому – кому в цій державі можна довіряти, хто може захистити звичайного громадянина? Коли у вашу домівку вривається “мент”, то до кого у цьому випадку телефонувати? Єдиний вихід – наш порятунок у наших руках.
Кость Гарбарчук,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>