Офіцер міліції товк бабу головою в помиї
Василина ГРИЩУК
Сьогодні наша розповідь про “подвиги мента”, який у підпорядкованих йому селах, очевидно, почував себе, певно, удільним князьком: того караю, того милую. Зізнаюся чесно, про щось подібне не доводилось навіть чути. Спочатку я думав, що це якийсь невдалий жарт, але в обласній прокуратурі підтвердили цей факт. Майор має сім’ю та дітей, йому 39 років. У мене тільки одне питання до нього: а якби з його мамою так вчинили, щоб він зробив з кривдником? А в цієї жінки аж троє синів.
Кажуть, того дня лісники шукали в селі Ворокомле крадену деревину. У когось з тутешніх господарів знайшли, але той відкупився від них, і контролери разом з дільничним “обмивали” цю подію в барі. Потім ще пили у якійсь машині. Видно, після замочування вирішили продовжити перевірку, і прийшли у хату до Ольги Чикиди. З дочкою живе 74-літня мама Василина Олександрівна Грищук.
– Я не можу пояснити, чого він зайшов до нас того вечора, – розповідає баба Василина. – А дочка із зятем якраз пішли до сусідів, я й двері не замикала, хоч пора була вже пізня – кілька хвилин не вистачало до десятої вечора. Чую, хтось шурхотить в сінях, думала – дочка й зять повернулися. Кажу до внучки: “Оксанко, біжи подивись, хто там ходить?” До хати зайшли міліціонер з лісником і питають: “А де хазяїн?” Внучка відповідає: “Їх немає, тільки баба Василина є”. Прибігла до мене: “Бабо, то не батько з матір’ю, а якась міліція”. Я питаю їх: “Що ви, хлопці, хочете?“ Той міліціонер до мене: “А ти хто така, щоб тобі казати?” Коли лісник почув це, то зразу втік з хати, бо він місцевий. А міліціонер знову: “А де хазяї?”, – і штовхнув мене. Я впала, а він йде далі. Думаю, точно бандит переодягнений. Я ж у війну і після неї всяких бачила. А тут уже внучки сиділи, тож я вчепилася за рукав міліціонера, щоб не пускати до дітей. Він вертається, і знову як бухнув мене в двері, я й причманіла, як кажуть, і Бога забула. Дівчатка, коли це побачили, крику наробили. Мені вже стало страшно за дітей, що поперелякуються, бо ж одній сім років, а другій – чотирнадцять. Він знову вдарив мене, я аж впала через поріг, і кричу старшій внучці Оксані: “Дзвони діду Адаму (то мій брат), хай в міліцію дзвонить”. Дівчина по телефону сказала йому: “Бабу міліція забиває…”
Ви знаєте, я не вельми боязлива, але тоді злякалася. Міліціонер так пожбурив мене в комору, що я впала грудьми на відро з помиями, які аж вихлюпнулися. Тільки вставати, а він нагнув мене – і головою в помиї. Я вже бачу, що кінець приходить. Він же п’яний був! З останніх сил пручалася, а міліціонер вперся в мене коліном, щоб не могла підвестися.
Бабусю Василину врятувало тільки те, що Оксанка побігла кликати батьків. Коли міліціонер почув, що хтось йде до хати, то залишив стару жінку і вийшов на вулицю.
– Я встигла почути його слова, – розповідає дочка Ольга. – “Я тобі зроблю, запам’ятаєш мене. Ти не втекла з моїх рук, чотири дошки – й могила буде”. Бігом кинулася в хату до мами, а вона розпатлана та мокра. Вже сама не мала сил дійти до ліжка. Я її вмила, переодягнула. У мами вночі піднялася температура. Зранку наступного дня ми відразу поїхали у Камінь-Каширський до начальника міліції. Пізніше нам сказали, що нібито через цей випадок майора, материного кривдника, вигнали з міліції, але ми то знаємо, що його вирядили на пенсію.
Коли міліціонер через тиждень приїхав перепрошувати, то Василина Олександрівна тільки запитувала, за що він її бив. Той відповів: “Щось нечисте водило, вибачте мені”.
– Я вже й хотіла дарувати йому, мені шкода трьох його діток. Мої виросли без батька. Але мені пояснили: якщо відмовляюся від своїх показів, то будуть судити мене за наклеп. А він вже написав, що то я напала на нього і облила помиями. Ви подивіться на мене і на нього. Він здоровий чоловік, і на вроду гарний, але щось не вистачає у нього в голові. Йому в очі це казала.
– А що було б, якби він сильніше маму вдарив, – приєдналася до розмови дочка Ольга, – це вже було б вбивство. Мамі досі у грудях болить, медики зафіксували у неї забій грудної клітки, синці на тілі. Після цього випадку її здоров’я значно погіршилося.
Прокоментувати цю справу я попросив начальника слідчого відділу Волинської обласної прокуратури Євгена Блащука:
– Прокуратура Волинської області закінчила розслідування кримінальної справи за обвинуваченням працівника Камінь-Каширського райвідділу внутрішніх справ, Миколи Ю., 1968 року народження, (в органах міліції з 1990 року) у скоєнні злочинів, передбачених статтею 365, частина 2, тобто перевищення влади службовими особами, а також статтею 162, частина 2 – незаконне проникнення у житло. Пред’явлено обвинувачення і справа скерована до Камінь-Каширського суду. У якості запобіжного заходу в цій кримінальній справі для обвинуваченого обрано підписку про невиїзд.
***
Ще одне. Я вже давно не вірю у наше правосуддя, тому переконаний – ніякого покарання майор не отримає, хіба що трохи налякають. Судячи з того, як його тихенько відправили на пенсію, бо бережуть честь мундира, то цю справу так само тихесенько згорнуть – і все. Питання навіть не у покаранні – Бог йому суддя. А Василина Олександрівна міліціонеру давно пробачила. Питання в іншому – кому в цій державі можна довіряти, хто може захистити звичайного громадянина? Коли у вашу домівку вривається “мент”, то до кого у цьому випадку телефонувати? Єдиний вихід – наш порятунок у наших руках.
Кость Гарбарчук,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
