Щоб не загинув лебідь, його відігрівали в хаті
Люблю своє село. Бо природа в нас чудова. І не треба мандрувати джунглями Амазонки, африканськими саванами чи навіть просторами Антарктики. Хоч кілька хвилин подивіться, де живемо ми. Хіба ж не красива наша земля? Коли після важкого трудового тижня виходиш на природу, коли стоїш біля джерела-животоку, коли грієшся на лагідному сонечку, тоді по-справжньому відчуваєш, яка прекрасна наша мала батьківщина. Мило посидіти у погожий вечір біля ставка, що в селі Надчиці Млинівського району на Рівненщині. Останній спізнілий лист падає у воду, настрій піднімається, душа радіє…
Саме на цьому ставку поміж заростями живе сімейство лебедів. Ця пташина сім’я має досить трагічну долю. Минула зима стала ледь не останньою для лебедя. Ніхто не знає чому, але він сам зимував на водоймі. Лише завдяки добрим людям лебідь вижив, бо були такі люті морози, що селяни по черзі забирали птаха до своїх будинків, відігрівали його і годували. А як тільки-но блиснуло сонечко, випустили на волю. Але на цьому страждання птаха не закінчилися. Навесні, коли подруга лебедя мала висиджувати малят, вона загинула. Але самець пережив втрату лебідки і сам… висидів пташенят, доглядав їх. Виросло п’ятеро гордих птахів. Впевнена, що там, де зимують вони цієї зими, люди теж не дадуть їм замерзнути. Бо як писав Калінін: “Батьківщину потрібно любити з лісами, полями, ріками і травами. Лише тоді проявляється в людини велика вірність і велика любов…” Творімо добро, і воно нам повернеться сторицею!
Наталія КУХАРУК,
завбібліотеки с. Мальоване Млинівського району Рівненської області
| Comments: |
