Волиняни побували у місті троянд, териконів і… пам’ятників

На кондитерській фабриці «Конті»

На кондитерській фабриці «Конті»

Закінчення.
Початок у № 2

На металургійному заводі при народженні дитини платять… 10 тисяч гривень

Сьогодні підприємство “Донецький металургійний завод” – одне з найбільших в регіоні. Спеціалізується на виробництві сортового та листового прокату, трубної заготовки, зварних труб та металевих меблів. На заводі тільки за 11 місяців минулого року вироблено 701 тисячу тонн чавуну, 870 тисяч тонн сталі та 659 – прокату. Працює тут багато молоді. Наприклад, якщо в сім’ї народилася дитина, то підприємство, окрім 8 тисяч державної допомоги, доплачує ще… 10 тисяч гривень.  Якщо ж у сім’ї є інвалід, то підприємство щомісяця виплачує 250 гривень.
Одне з потужних підприємств – ТОВ “Бахмутська спілка”, що в Артемівському районі. Тут працює 2000 людей.  До складу корпорації входять птахофабрика, де вирощують 400 тисяч бройлерів, свиноферма на 52 тисячі голів (це одна з найбільших ферм у південно-східному регіоні України). У складі корпорації – м’ясокомбінат, завод з виробництва кормів, де в рік виробляється до 50 тисяч тонн комбікормів. У корпорації – сучасна техніка, якою обробляють землю і засівають поля. Все – завдяки інвестиціям.
Вкладені вони і у ТОВ “Кнауф Гіпс Донбас”. Створене воно у 2003 році на базі виробничих потужностей ЗАТ “Деконський гіпс”. Це завод європейського зразка. У сім’ї Кнауф з Німеччини є 120 заводів у 30 країнах світу. Загальний обсяг інвестицій, які вкладено в цей завод, становить 70 мільйонів євро. А сам він і надалі розширює своє виробництво. Щоб продовжити лінії, навіть викупили будинки у жильців, які мешкали поруч з підприємством. А спеціалізується воно на виробництві високотривкого та будівельного гіпсу, щебеню гіпсового, сухих гіпсових сумішей та гіпсокартонних листів. Продукція реалізовується не тільки в Україні, але й у Молдові, Грузії та Росії. На підприємстві запевнили, їм Євросоюз не страшний.
Організатори поїздок по цій області наголошували волинській делегації, що Донеччина – не діра, й інвестиції працюють на економіку краю. Бо і на Артемівському заводі з обробки кольорових металів з 2001 року також реалізовується інвестиційний проект з виробництва прокату кольорових металів на основі модер-нізації устаткування. З 2004 року організовано виробництво мідних водопровідних труб (і також завдяки інвестиціям). Підприємство займається виробництвом плоского та круглого прокату з мідних та латунних сплавів (листи, стрічки, дріт, труби), а також виготовляє мідно-нікелевий та бронзовий прокат. До речі, і металеві гроші в Україні виготовлені з артемівського металу. У 2007 році на заводі планують вкласти у переобладнання підприємств 12 мільйонів доларів.
Показали волинянам і найсолодше донецьке підприємство – кондитерську фабрику ЗАТ ВО “Конті”, де працює 2000 людей. Їх довозять на роботу навіть з віддалених районів автобусами. Збудована харчова фабрика у 1946 році, де були карамельно-пряничний, ковбасні цехи, млин, олійна та цех з виробництва безалкогольних напоїв. Сьогодні тут пахне тільки згущеним молоком та сиропами, які додають у цукерки. З 1997 року зареєстровано ЗАТ ВО “Конті”. І стали виробляти тільки цукерки та шоколадно-вафельну продукцію. Хто тепер в Україні не знає цукерок “Беліссімо”, “Мелодіка” чи славнозвісних “Бонжур”? Правда,  роблять їх не вручну і не напівголі чоловіки (як це показано в рекламі по телевізору) – все механізовано. Машини виготовляють печиво, куди автоматизовано накладається начинка, яка потім, на іншій лінії, заливається шоколадом, а вже у холодильнику охолоджується. Жінки тільки заклеюють коробки з цукерками. Ось такий “бонжур”.

Пісні лунали тільки українською мовою

Скрізь волинян на Донеччині зустрічали привітно. І намагалися говорити з нами саме державною мовою. Навіть російськомовний екскурсовод в автобусі, коли знайомилися, сказала: “Я рада бачити ваші усміхнені…”, а потім задумалася, видно, намагалася перекласти слово “лица”. Дотепні волиняни з підказкою не забарилися. “Та кажіть морди”, – хтось гукнув. Інший додав: “Українською – пики…” Автобус вибухнув від сміху.
Схоже, знають українську і всі чиновники. Чи то щоб догодити волинянам, чи дійсно на Донеччині шанують українську пісню, але зна-йомили нас тільки з такими колективами, які добре знають саме народні співанки. А донеччанин Олександр Кульбака, який очолює міськрайонну газету “Вісті”, закінчив консерваторію і керує ансамблем козацької пісні “Грайте, музики!” Хлопці їздять на гастролі за кордон, випустили два компакт-диски.
– А хто вишиває Вам такі гарні сорочки? – запитали у співаючого редактора.
– Дружина.
– А щодо свободи слова, вона є на Донеччині?
– У кожного в душі є внутрішній редактор, і кожен, коли щось пише, оглядається, – мовив керівник.
Заспівав українською мовою навіть голова Донецької облради Анатолій Близнюк та Волинської – Анатолій Грицюк. Але не могли донеччани не заспівати і пісню “Вышел в степь донецкую парень молодой…” Вони її дуже люблять. Так, як ми пісню “Волинь моя…”
Відбулася зустріч волинської делегації з донецькими депутатами і в приміщенні облради. Депутати двох обласних рад сіли за один стіл для розмови. Як відзначили донеччани, у них так активно працюють постійні комісії, що сесії, на розгляд яких, буває, виноситься до 60 питань, проходять за годину. Безперечно, трохи дивує така “космічна” швидкість… Та й що дивуватися, адже в обласній раді зі 150 депутатів – 120 представників Партії регіонів, решта – комуністи, соціалісти та представники Прогресивної соцпартії, лідером якої є Наталія Вітренко. Відчувається, що до думки голови облради Анатолія Близнюка донецькі депутати дуже-дуже прислухаються. Чи навіть бояться? “Люблю дисципліну”, – наголосив він.
Дуже часто у Донецьку нам траплявся напис: “Можливість доведена ділом”. Це звучить як гімн краю. Належать ці слова російському вченому, автору періодичної системи хімічних елементів Дмитру Івановичу Менделєєву, який кілька разів відвідував Донбас і в кінці XIX століття занотував: “Недавня пустеля ожила. Успіх повний. Можливість доведена ділом”. Природа щедро обдарувала цей край. “Однак і в нас є що показати”, – наголосили під час зустрічі волинські депутати. Та деякі донеччани на Волині були вже не раз. Дехто у приватній розмові зауважив: “На заході все-таки люди живуть багатше…” Дійсно, приватні садиби навіть у віддалених волинських селах виглядають заможніше. Можливо, тому, що ми ближче до Європи?
Навіть голови районних рад Донецька під час зустрічі наголошували, що вони хотіли б побувати на Волині. Ця поїздка, найвірогідніше, відбудеться у травні-червні.
– Відвідини Донеччини на багато що відкрили мені очі, я для себе багато чого дізнався. Взяв у деяких керівників візитки, бо наша аграрна область може налагодити торговельні зв’язки саме з цим промисловим краєм. “Ми можемо продавати донеччанам картоплю, моркву, іншу продукцію”, – сказав Петро Камельчук, керівник СГВК “Дружба” з Турійського ра-йону.  І В’ячеслав Суховершко, голова Волинської обласної асоціації “Волиньагродорбуд”, і Андрій Сопронюк, голова Маневицької районної ради, і депутат Волинської облради від Партії регіонів Андрій Пронь, і лікар з Ківерців Дмитро Дремух, і голова облради Анатолій Грицюк відзначили, що діалог з донеччанами продовжиться. Бо східний і західний регіони України не повинні боятися один одного та ділити державу, а мають спільно працювати задля країни, в якій живуть.
Марія ДУБУК,
Луцьк-Донецьк

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>