Пасажири добивали таксиста рукояткою пістолета

Сьогодні, коли найстрашніші хвилини вже позаду й після тимчасової амнезії повернулася пам’ять, таксист Сергій Демчан до деталей відтворює у голові свою останню поїздку у Новоукраїнку. Кожен удар, постріл, звироднілий крик нелюдів. І хоча травми добре загоюються, про перенесений жах постійно нагадує головний біль, вибиті зуби й численні шви.

Лезо пройшло за міліметр від сонної артерії!

Сергій таксує у Рівному трохи більше трьох років. Працює на одній з приватних фірм міста й каже, що робота йому дуже подобається, принаймні раніше подобалася. Випадок, який трапився з ним тиждень тому, змусив серйозно задуматися над подальшою долею.
– Я впевнений, що напад був спланований, – через численні травми Сергію дуже важко дається кожне слово. – У суботу вранці до мене на Ювілейному (мікрорайон у Рівному – авт.) підійшла дівчина, поцікавилася вартістю поїздки у село Козлин й попросила мій номер телефону. Сказала, що, можливо, увечері передзвонить. І ось десь близько 23 години заграла мобілка. Запитали: “Це таксі?” Кажу, так (мій номер телефону знає багато людей). Викликали до готелю “Мир”. У салон сів молодий пасажир напідпитку й попросив підвезти до більярдного клубу “Класік”. Я вже думав повертатися додому. Але ж тут знову пролунав дзвінок: “Ти де? Ми ж тебе чекаємо біля “Миру”. Я ще вибачився, що випадково завіз іншого пасажира, й за кілька хвилин вже знову був біля готелю. До мене підбігли відразу троє пасажирів і закомандували їхати в Новоукраїнку. Це мене насторожило, але один з хлопців каже, що ж про все вранці домовилася його сестра. Виглядало правдоподібно, я й повіз.
Дорогою Сергій зателефонував подрузі. Він повідомив, куди їде, з ким, і попросив обов’язково дочекатися його повернення.
– Коли ми вже виїхали за Рівне, мене стала насторожувати поведінка пасажирів, – пригадує той вечір потерпілий таксист. – Поводилися якось дивно: ховали свої обличчя, розповідали щось про нічні гуляння. А потім один почав скаржитися, що його після вчорашнього перепою нудить, й попросив зупинитися. Тоді я зрозумів, що знову “попав”. Бо в мене це вже не перша пригода в дорозі.
Треба було на ходу складати план дій. У голові зринали страшні спогади про поїздку, яка ледь не закінчилася для нього фатально рік тому. Тоді пасажир ножем різонув Сергія у шию. Закривавлений таксист дивом вирвався з авто й вибіг на трасу. Перша іномарка не зупинилася. Але за нею їхав бус – хлопці з Волині. Вони й відвезли чоловіка в лікарню. Хірург, який тоді оперував потерпілого, запевнив, що Демчан народився у сорочці – лезо пройшло за міліметр від сонної артерії!

На голову наклали понад 30 швів

...Сергій не зупинився, навпаки, додав газу й опустив склопідйомники, щоб прохолодити мізки пасажирам.
– Я хотів якнайшвидше виїхати на відкрите місце, бо ж навколо темінь, – пригадує Сергій. – Розумів, що втекти від трьох хлопців буде неможливо. Тому зупинився лише на розвилці Новоукраїнка-дачні масиви. Вийняв ключі, вийшов з авто й чекаю. Але постояв трохи, бачу, ніби спокійно, тож підійшов назад до машини. За секунду мене схопили, почув постріл.
Куля пролетіла повз вухо таксиста. Але це не врятувало чоловіка від тортур.
– Мене збили на землю й вдарили ногою по голові, – розповідає жахливі подробиці таксист. – Тоді рукояткою пістолета почали лупити по зубах – геть викришили передні. Коли не зміг пручатися, мене потягнули у рівчак, руки стягнули скотчем й постійно били по голові. Лупили з усієї сили. Я почав заливатися кров’ю, втрачати свідомість. Тоді хлопці закотили светра і приставили зброю до нирки.
Таксист почув: “Давай, кінчай його швидше”. У ті хвилини Сергій готувався до найстрашнішого – смерті. Кров юшила з голови, зубів не відчував, від ударів на місиво перетворилася долоня, в якій таксист затиснув ключі. Аж раптом – сяйво фар. Біля таксі зупинилася вантажівка, за нею ще одна. Впіймавши момент, коли перелякані нападники відскочили від жертви, Сергій зібрався з останніми силами й кинувся назустріч водію, який вийшов з авто.
Як виявилося, з боку Тучина прямували два КамАЗи з державними номерами сусідньої області. Місцевість для них була незнайома, тому й вирішили перепитати, чи правильно їдуть. Коли побачили таксі з відчиненими дверцятами, стали – бо хто краще за таксиста може знати усі дороги?
Закривавленого Сергія затягнули на бокове пасажирське сидіння й від’їхали. Він вийняв з кишені мобільний телефон і викликав з Рівного колег. Невдовзі прибуло перше таксі, яке й відвезло скаліченого чоловіка у лікарню.
Понад тиждень Сергій Демчан провів у нейрохірургічному відділенні Рівненської міської лікарні. Йому наклали понад 30(!) швів на голову.
– Потерпілого госпіталізували з множинними забійними ранами голови й струсом головного мозку, – розповідає лікуючий лікар Олександр Кучерук. – Хоч був у свідомості, але у важкому стані: больовий шок, зумовлений великою кількістю травм, велика крововтрата. Пошкоджень внутрішніх органів не виявили. У чоловіка була амнезія – відразу не пам’ятав, що з ним трапилося, як його били... Сьогодні стан хворого задовільний, рани заживають добре – вже готується до виписки. Проте певний час йому доведеться лікуватися амбулаторно у невролога, адже при таких травмах головний біль може тривати до трьох тижнів, а то й більше.
Коли повідомлення про напад на таксиста надійшло правоохоронцям, ті почали пошук зловмисників. Не минуло й доби, як був затриманий перший. Невдовзі у поле зору потрапили й інші двоє. Як повідомила Тамара Лисенко, старший інспектор центру громадських зв’язків УМВС України у Рівненській області, ініціатору нападу Тарасу нещодавно виповнилося 18 років, він – студент одного з вузів Рівного, за місцем навчання характеризується негативно. Його спільники – 17-річні Олександр та Дмитро. Підозрювані перебувають в ізоляторі тимчасового тримання Рівненського міськвідділу міліції. Проти них порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України – за ознаками злочину, що пов’язаний з насильством та небезпечний для життя чи здоров’я потерпілого. Речові докази, у тому числі пневматичний пістолет, вилучено.
Тим часом Сергій думає про повернення додому, мріє смачно пообідати (досі перебивається фактично самими йогуртами та різноманітними пюре, бо тверду їжу не має чим  пережовувати). Каже, ще не вирішив, чи повернеться назад на роботу. 
Поїздка на таксі з Рівного в Новоукраїнку коштує в середньому 35 гривень. Та для Сергія вона могла вартувати життя...
Наталія КРАВЧУК,
м. Рівне
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>