Серб славко вчить онуків української мови
Сербський українець Славко Барановський міг би облаштувати своє обійстя у стандартному євростилі, тим паче, що можливість таку має. Але за тисячу кілометрів від батьківської землі він зробив на подвір’ї усе так, як підказав йому голос предків.
Придбавши понад 20 років тому на околиці міста Вербаса (край Воєводина) напіврозвалену хату, пан Славко багато і марудно працював, доводячи її до пуття. Нині садиба нагадує райський куточок, в якому українські вишні і яблуні прекрасно співіснують із вічнозеленими екзотичними рослинами. Сад і тепличка позбавляють Барановських необхідності купувати овочі і фрукти у крамниці. На базар вони ходять лише за сиром, сметаною і молоком. М’ясний раціон родині забезпечують два десятки кролів і кілька курей. Колись заради дітей Барановські тримали свиней, корову, кіз, але зараз доглядати за ними вже немає потреби: син і дочка виросли, завели свої сім’ї і бабратися із „якоюсь” живністю не хочуть. Пані Славка Барановська, хорватка за національністю, про часи, коли родина вела натуральне, „чисто українське”, господарство згадує із невеликим сумом: „Коли переїхали сюди, дехто із сусідів чудувався, як ми можемо шість днів на тиждень їсти картоплю, а у неділю класти її ще й до вареників”.
На подвір’ї будинку Славко Барановський облаштував справжній музей старовини. Експонати у ньому – речі, які колишній водій привозив з різних куточків Європи: ретро-плуг, дерев’яні вила, віз, колеса від нього, німецький старий мотоцикл, велосипед... У будинку газда тримає велику колекцію ікон, прядок, інших ужиткових предметів давнини, старовинні пістолі. Але найбільше чоловік пишається бандурою, подарованою йому директором Стрийської музичної школи.
Понад століття тому дід Славка Барановського Еміль будував у Бучачі на Тернопільщині церкви, але через злигодні змушений був виїхати до Боснії. Потім родина перебралася до Сербії. Недавно понад сорок молодих сербів побували на відпочинку на гостинній бучацькій землі. У складі делегації був і Славко Барановський. Цьогоріч йому вдалося здійснити давню мрію – побувати у селі Бариші, на батьківщині діда. Про поїздку в Україну він обов’язково розповість онукам – звичайно, українською мовою, якою навчив говорити малих з пелюшок.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
| Comments: |
