На станції техобслуговування відкрили… виставку

Власне, й нас сюди привела невелика пригода – в дорозі стало спускати колесо службового авто. Поки Петро Захарець надворі знімав його, щоб з’ясувати причину, ми з водієм зайшли всередину станції.
Минаю різноманітні пристрої та обладнання, на якому працюють майстри, й зупиняю погляд на... невеличкій експозиції. Тут на двох “дошках” з пінопласту вивішено кілька тисяч цвяшків, шурупів, дротів й іншої металевої всячини.
– Невже стільки добра доводиться виймати з коліс? – цікавлюся у юнака.
– То ще далеко не все, – переконує Петро. – От якби ще прикріпити півметрову металеву арматуру, яку якось виймали з шини вантажівки! Ми ж тут знаходимо всякі ексклюзиви.
Легковики, вантажівки, мотоцикли, автобуси й трактори – з чим тільки не звертаються до майстрів по допомогу. Як треба, залатають і велосипед. Виявляється, дірявлять колеса не лише цвяхи та дротики. Досить часто доводиться витягати з шин і металеві підбори від жіночих туфельок. А ще трапляються майстрам різноманітні ключі (і від дверей, і від автомобілів), ланцюги, навіть... костилі від залізничних колій.
Колекції шепетівських майстрів лише трохи більше року. А рятують шини водіїв тут – два Петра та Андрій. Хлопці молоді й роботящі. А ще, мабуть, трохи диваки. Бо скільки тут не працювало інших чоловіків, старших, з більшим досвідом та стажем, а до такого ніхто не додумався.

• Нравится
•