Відбудованому Шацькому храмові – 170 років

Шацький храм, що на Волині, минулого тижня, у День Різдва Пресвятої Богородиці, відзначив своє 170-річчя. Хоч і проживає в селищі близько шести тисяч людей, однак церкві в радянські часи випала така ж доля, як і багатьом: двері святині довгі тридцять років були зачинені. Лише на початку дев’яностих тут знову залунала молитва.

Зі святині хотіли зробити склад для льону

Будувався Різдво-Богородичний храм у Шацьку, як стверджують старожили, ще графом Браницьким з цегли, яку виробляли на заводі в селищі. Можливо, завдяки якісним будматеріалам й вціліла святиня. 
– Я знайшов документи, які були у Світязькій церкві, і там вказується, що храм збудований у 1836 році. Збереглися навіть проекти. Стиль – уніатський: за таким збудована світязька, що в Шацькому районі, головнянська та радехівська, у Любомльському районі, церкви. Очевидно, був один архітектор та майстри, бо видно один почерк, – розповідає настоятель храму та благочинний Шацької округи Володимир-Волинської єпархії протоієрей Микола Вихор. – У нашому ж храмі завжди служили православні священики.
Отець Микола править в Шацьку 15 років. Це зараз він радіє, як сяють на куполах хрести, як гарно співає хор… А тоді, коли церкву тільки-но почали відбудовувати, було боляче дивитися на знищений вівтар, на обвалену стелю. У 1962 році святиню закрили. У жовтні1963 року знищено унікальний іконостас, про що свідчать його частинки, які вціліли.
– З церкви зробили планетарій. Потім хотіли розмістити склад для льону (однак ніхто з керівників не наважився туди його возити). Храм аж довгих тридцять років стояв пусткою. Зігнив дах, все пообламувалося, верхній шар цегли розмок, – пригадує отець Микола. – Були дубові балки 80х80, то і вони попроламувалися. А висота храму – аж 25 метрів.
У 1989 році шацькі віруючі почали піднімати питання про те, щоб відновити храм, хоча місцева влада казала, що церква не підлягає ремонту. Колишній староста Матвій Наумич, нині покійний, навіть у Москву їздив, щоб дали дозвіл на відбудову. А скільки вклав сил і здоров’я у відродження храму нині покійний Іван Кот.
– Тоді був головою колгоспу Віктор Наумович Карпук. Саме він був ініціатором відбудови святині, тому всі клопоти взяв на себе. Колгоспна бригада працювала не один день, – додає отець Микола.
– А чи не мали ви клопоту з владою, адже вона неохоче підтримувала тих, хто допомагав церквам? – запитуємо Віктора Карпука, який нині  є директором санаторію “Лісова пісня”.
– Ой, мав я проблем. Навіть викликали в обласну прокуратуру і запитували, чому це я колгоспні гроші віддаю на ремонт церкви (це ж був 1989 рік, “партійні” часи). Однак я самочинно не діяв, – зізнається Віктор Наумович, – а зібрав загальні колгоспні збори, і люди вирішили, що дійсно потрібно відродити церкву. Тому постійно допомагали у будівництві: то ліс, балки заготовляли, то цеглу купували. “Міжколгоспбудом” керував вже покійний Степан Костянтинович Власюк, то й він не відмовляв у помочі. У цій же організації працює прорабом Василь Адамович Крат, котрий також нам приходив на допомогу. Я пригадую, як Микола Гірич по “стрілі” крана добирався до верху храму, щоб зняти зогнилий дах. Тоді вже встановлювали “ліса”, і все розбирали, замінюючи верх.
– А вже через три роки староста та Віктор Наумович поїхали до владики і попросили його прислати в Шацьк священика. І ось я, недостойний раб Божий, був сюди направлений, – каже отець Микола.
Третього хреста на куполі освячував вже теперішній настоятель храму. Перша служба була відправлена, коли ще й іконостаса не було, – в день пам’яті преподобного Онуфрія Великого (25 червня 1991 року). У церкві знаходиться шанована давня ікона цього святого. Вона зберігалася у світязькій церкві. І коли після 30-літнього запустіння шацьку церкву знову відкрили, святиня повернулася на своє звичне місце.

На першу службу їхали возами, а тепер – на авто

21 вересня у Шацьку – престольне свято. Людей у цей день було, що й яблуку ніде впасти. Отець Микола любить переглядати відеофільм про свою першу службу. Тоді також було багато людей. Однак приїжджали до храму кіньми, велосипедами.
– І був один “Запорожець”. То тепер, ось подивіться, – показує батюшка на дорогу, де стоять автомобілі, – наші прихожани їздять і на іномарках. Звісно, це радує, бо свідчить, що народ таки став жити заможніше.
Щоб храм засяяв, молодий священик звертався по допомогу до жителів Шацька, навіть до митників, коли відзначали 2000-ліття Різдва Христового. Хто скільки міг – жертвував. За зібрані кошти зробили новий іконостас, провели капітальні ремонти всередині храму. А скільки пішло будматеріалів, щоб обкласти височенний храм “шубою”! Провели і парове опалення, хоча мріє священик про євроопалення і про теплу підлогу, щоб віруючі взимку не мерзли.
– А хто допомагає нині?
– Петро Данилович Саганюк, мер Володимира-Волинського (ми ж з одної єпархії). Хоча найбільше пожертв робить все ж Віктор Наумович. Якби всі так жертвували, то в нашій Україні скрізь храми сяяли б, – додав отець Микола. – І хоч часом народ більше турбує земне: картопля, гриби, та навіть попри всі клопоти у храм Різдва Пресвятої Богородиці щонеділі приходить до сотні жителів Шацька. Розділити радість свята у День Різдва Пресвятої Богородиці приїхали у селище декілька священиків з інших сіл та районів.
Нині у храмі співає професійний церковний хор. Коли линуть піснеспіви, то аж мороз по тілу йде.
…У храмі пахне ладаном, потріскують свічки. Святково одягнені люди вітають один одного. Над царськими вратами  опускають ікону Богородиці. За переказами, колись її разом з двома хоругвами шацькому храму подарував один невідомий сліпець, якого вже й імені не пам’ятають. А мені в той момент, коли люди прикладалися до святого образа, подумалося: часом купуємо маєтки, вілли, дорогі авто, а так мало ми робимо для вічності. Незряча ж людина, можливо, останню копійку віддала, щоб придбати для Шацька ось цю ікону…
Марія ДУБУК,
Волинська область

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>