Змія… гризла переднє крило вантажівки

42-річний житель Старого Криму Вадим Паніотов згадує:
– У восьмому класі нас, школярів, під час літньої практики возили на прополювання кукурудзи і соняшника на віддалені поля під Павлополем. Мій батько попереджав мене: “Будь обережним, синку, там можна зустрітися з величезними зміями, які, можливо, розповзлися із секретного розплідника…”
Побоювання батька були не марними. Пам’ятаю, влітку ми ходили купатися на колгоспний ставок, що знаходився на захід від Старого Криму. Діти хлюпалися біля берега і раптом побачили у воді змію величезних розмірів. Правда, високо над водою здіймалася тільки її голова, як у кобри перед нападом. Діти закричали від жаху і швидко перепливли на протилежний бік.
Поки ми вибирались на берег, до ставка під’їхав автобус. Чоловіки, які вийшли з нього, запитали: “Чого ви так злякались?” Діти, тремтячи від жаху, почали розказувати про страшну змію, яка “могла загризти їх в одну мить”. Чоловіки мовчки дістали з машини гідрокостюми, одягнули їх і пішли під воду. Через деякий час водолази витягнули з мулу того самого змія. Він викручувався, шипів величезною пащею, з якої стирчали зуби, як у собаки, бив потужним хвостом по воді. Але чоловіки впоралися з гадюкою, запхали її в автобус і поїхали.
Про те, хто були ці люди і як з’явилось у ставку чудовисько, я так і не дізнався.
А ось спогади Валерія Скударя, із селища Чермалик (поруч з Павлополем):
– Я працював водієм вантажного автомобіля. Якось голова колгоспу послав мене по жінок, які працювали на прополюванні. Починався дощ. Під’їхав я до лісосмуги, де люди рятувались від дощу. Повертаємося в село. І раптом помічаю, що перед моїм ЗІЛом дорогу переповзає… живе поліно! Якось відразу не второпав, що це таке. Автоматично вдарив по гальмах, але було вже пізно: вантажівка передніми колесами наїхала на “поліно” і завмерла догори капотом.
Від несподіваної зупинки автомобіля жінки в кузові притихли, але коли побачили, що під колесами звивається гігантська змія, повискакували з кузова на землю і з криками розбіглися в різні боки. Придушена колесами рептилія з величезною чорною головою і двома страшенними іклами звивалася, намагаючись звільнитися. Потім почала кусати все, до чого могла дотягнутися: погризла переднє крило ЗІЛа, яке потім довелося рихтувати і фарбувати.
Ми з ланковим сиділи в кабіні ледь живі від жаху. Підняв бокове скло в кабіні, але все одно було страшно: ця зміюка метал гризе, як насіння… Згадав, що за спиною сидіння стоїть каністра з бензином. Обережно через пасажирські двері, з боку хвоста змії вибрався назовні, облив гада бензином і підпалив. Швидко вскочив у машину і натиснув на акселератор газу…

Відомий дослідник Кримського півострова Ігор Мосхурі стверджує, що в Криму трапляються змієподібні монстри, яких охрестили загальною назвою – Кримська Нессі.
У 1990 році бригада рибалок Карадагського філіалу Інституту біології південних морів Академії наук України вийшла в море, щоб оглянути сіті, поставлені для відлову чорноморських скатів. Сітка довжиною 200 метрів і завширшки 2,5 метра була встановлена на глибині 50 метрів в бухті неподалік селища Орджонікідзе. Коли почали оглядати її, то через 150 метрів вона виявилась обірваною, а біля краю заплутався дельфін довжиною 2,3 метра. Коли роздивились ближче, виявилось, що у дельфіна живіт викушений одним укусом разом з ребрами так, що видно хребет. Ширина укусу по дузі була майже один метр. На шкірі дельфіна чітко було видно сліди 16 зубів, розмір кожного – 40 міліметрів, а відстань між ними – 15-20 міліметрів. Вигляд дельфіна, кров, що витікала з нього, викликали у рибалок панічний страх, і вони швидко попливли до берега. Про все побачене рибалки розказали директору Карадагського заповідника. Пізніше за їхнім описом художник намалював надкушеного дельфіна.
Кілька років тому журналіст із Судака бачив змієподібну істоту з 20-метрової висоти мису Француженка. Дельфіни, побачивши чудовисько, рятуючись, кинулись в різні боки.
А в 30-ті роки татарин-рибалка із селища Кучук-Ламбат (зараз Малий Маяк) зіткнувся в Камінному хаосі зі змієм. Рибалки, які поспішили на допомогу, врятували його, однак бідолаху паралізувало, і через місяць він помер. “Собача голова”, – встиг сказати він перед смертю.

В одній з легенд розповідається про зміїне місце поблизу селища Отузи (тепер Щебетівка) на річці Отузка. Тут, в очереті, жила змія, яка, згорнувшись, здавалась копицею сіна. Правда, яничари вбили її. Але у неї залишились діточки. Мабуть, змія ця була незвичайною для Криму істотою, оскільки для її знищення довелося викликати з Туреччини яничар.
А в 1969 році у районі Керченського півострова однорукий чабан побачив під кущем терену щось блискуче, схоже на відполірований дощами і вітром баранячий череп, і вдарив по ньому палкою. Раптом стався безшумний вибух. …Кущ терену, вирваний з корінням, злетів угору. Полетіли в усі боки грудки землі. Чабан заціпенів, не розуміючи, що відбувається. Він бачив тільки клуби пилу, а в них – своїх вівчарок і щось величезне, що звивалось із шаленою силою. Коли чабан отямився, одна собака була вбита, а дві вцілілі рвали тіло величезного гада, який ще смикався. Те, що видалося чабану баранячим черепом, було головою величезного змія.
І в наші дні багато людей бачили в морі чи неподалік від берега величезне чудовисько. Свідки в основному змальовують змієподібну істоту з вузьким довгим тілом до семи метрів, яке звивається над поверхнею води.
У 2003 році про існування в Карпатах гігантської змії згадують багато геологів. У 2004 році в селищі на кордоні України і Молдови керівник групи з вивчення таємниць і загадок Землі Андрій Перепелицин записав розповідь секретаря сільської адміністрації Ганни Бурка:
– У 1950-х роках я зі старшим братом пасла овець. Неподалік дядько Михайло з дідом охороняли виноградник. Раптом дядько закричав: “Сидіть на місці, не бігайте, замріть!” Я підвелася, нічого не бачу, а вони дивляться: сіно заворушилось, видно, в траві змія повзла. Дядько Михайло вистрелив два рази і вбив гадюку. Змія була 17 метрів довжиною, а товщиною – 20 сантиметрів. Труп її звірі розтягнули по шматках.
Разом з тим вчені-зоологи вважають, що робити будь-які висновки стосовно живого екземпляра гігантського полоза чи “української анаконди” зарано.