Без «Луцькводоканалу» і його води ми не туди і не сюди
Кожного ранку, прокидаючись, ми йдемо у ванну, вмиваємось, чистимо зуби, приймаємо душ. Протягом дня випиваємо по кілька чашок чаю, кави тощо. А чи задумувались ви, звідки в наших оселях береться вода? Який довгий шлях вона проходить, доки потрапляє в крани? Скільки людей дбає про те, щоб ми цілодобово були забезпечені найпотрібнішою людині рідиною –водою? Про це, як ніхто, знають працівники комунального підприємства „Луцькводоканал”.
Довга дорога до крана
”Проект будівництва у Луцьку водопроводу ухвалити”. Цей промовистий і надзвичайно важливий факт зафіксовано у протоколі засідання міського соціально-економічного комітету від 8 січня 1925 року. Саме ця дата і вважається початком відліку часу для підприємства „Луцькводоканал”. Отож, минуло більше 80 років з дня його заснування.
Я вирішив дослідити, де добувається вода і який шлях вона проходить? З цим питанням звернувся до начальника цеху насосно-очисних споруд водопроводу Мирослави Іванівни Гресик, яка на цій посаді вже п’ять років, а загального стажу має близько 25. Вона розповіла, що зараз водопостачання нашого міста здійснюється за посередництва Гнідавського, Дубнівського та Омелянівського водозаборів підземних джерел, що пружно б’ють з 56 артезіанських свердловин. Глибина їх коливається від 26 до 160 метрів. А загальна довжина водогонів становить 60,8 кілометра. Розподільчі ж мережі, що перебувають на балансі у підприємства, простяглися більш ніж на 240 кілометрів. Нині експлуатуються сталеві, чавунні, азбестоцементні, пластикові та поліетиленові труби широкого діапазону. Мирослава Іванівна детально описала, яким чином вода потрапляє у крани. Отож, від свердловини вона по загальному трубопроводу діаметром від 300 до 600 міліметрів подається на станцію знезалізнення, там проходить через швидкі безнапірні фільтри, глибина яких – п’ять метрів. Складаються фільтри із шарів щебеню та цеоліту. Вже практично позбавлена феруму (заліза) вода стікає у великі чисті резервуари. Потім відбувається її знезараження за допомогою хлораторних установок. І лише після цього вода насосними станціями другого підйому подається в місто.
Ми побували на Омелянівському, Гнідавському та Дубнівському водозаборах. Тут стоїть складне обладнання з величезними резервуарами. На майбутнє планується також використання річкового водозабору. Мирослава Іванівна вважає найважливішою проблемою брак коштів. Водоканал, як відомо, є одним з найбільш енергоспоживаючих підприємств. Зазначимо, що один насос на добу потребує 200-250 кіловат (для прикладу, на Гнідавській станції їх шість). Тому існує чималий борг перед „Волиньобленерго”. Для зменшення споживання електроенергії підприємство „Луцькводоканал” змінює обладнання на більш сучасне. На Гнідавській станції нещодавно вперше в Україні поставили надсучасні німецькі насоси, які 8 серпня були передані в експлуатацію і споживають вдвічі менше електроресурсів, ніж їхні застарілі попередники. Також встановлюють устаткування польських та болгарських виробників.
Я вирішив дослідити, де добувається вода і який шлях вона проходить? З цим питанням звернувся до начальника цеху насосно-очисних споруд водопроводу Мирослави Іванівни Гресик, яка на цій посаді вже п’ять років, а загального стажу має близько 25. Вона розповіла, що зараз водопостачання нашого міста здійснюється за посередництва Гнідавського, Дубнівського та Омелянівського водозаборів підземних джерел, що пружно б’ють з 56 артезіанських свердловин. Глибина їх коливається від 26 до 160 метрів. А загальна довжина водогонів становить 60,8 кілометра. Розподільчі ж мережі, що перебувають на балансі у підприємства, простяглися більш ніж на 240 кілометрів. Нині експлуатуються сталеві, чавунні, азбестоцементні, пластикові та поліетиленові труби широкого діапазону. Мирослава Іванівна детально описала, яким чином вода потрапляє у крани. Отож, від свердловини вона по загальному трубопроводу діаметром від 300 до 600 міліметрів подається на станцію знезалізнення, там проходить через швидкі безнапірні фільтри, глибина яких – п’ять метрів. Складаються фільтри із шарів щебеню та цеоліту. Вже практично позбавлена феруму (заліза) вода стікає у великі чисті резервуари. Потім відбувається її знезараження за допомогою хлораторних установок. І лише після цього вода насосними станціями другого підйому подається в місто.
Ми побували на Омелянівському, Гнідавському та Дубнівському водозаборах. Тут стоїть складне обладнання з величезними резервуарами. На майбутнє планується також використання річкового водозабору. Мирослава Іванівна вважає найважливішою проблемою брак коштів. Водоканал, як відомо, є одним з найбільш енергоспоживаючих підприємств. Зазначимо, що один насос на добу потребує 200-250 кіловат (для прикладу, на Гнідавській станції їх шість). Тому існує чималий борг перед „Волиньобленерго”. Для зменшення споживання електроенергії підприємство „Луцькводоканал” змінює обладнання на більш сучасне. На Гнідавській станції нещодавно вперше в Україні поставили надсучасні німецькі насоси, які 8 серпня були передані в експлуатацію і споживають вдвічі менше електроресурсів, ніж їхні застарілі попередники. Також встановлюють устаткування польських та болгарських виробників.
Чи можна обійтися без боргів?
Найголовнішим напрямком діяльності „Луцькводоканалу” є виробництво і постачання питної води населенню та іншим споживачам. А до цього докладають неабияких зусиль працівники хімбаклабораторії, якою керує з грудня 2001 року Тетяна Олександрівна Ведмідь. Сьогодні під її керівництвом як молоді кадри, так і люди з великим професійним стажем. Тут визначається 28 хімічних показників. У лабораторії проводиться щоденний скорочений контроль води і щомісяця – повний аналіз. Крім того, тут щогодини стежать за вмістом хлору у воді і три рази на день контролюють станцію знезалізнення.
Як же „продається” вода і як працює підприємство зі споживачами, я поцікавився у начальника відділу збуту Віктора Миколайовича Цьвяка.
Отож, послугами „Луцькводоканалу” користується понад 77 тисячі фізичних осіб та 1,5 тисячі юридичних, і ці цифри постійно зростають. Заборгованість населення перед водоканалом становить 3,3 мільйона гривень. Проте Віктор Миколайович каже, що це невеликий борг, порівняно з подібними до Луцька містами. Наприклад, у Рівному він становить 8 мільйонів гривень. Також борг зменшується завдяки боротьбі з боржниками. Найефективнішим способом, за словами мого співрозмовника, є відключення боржника від водопостачання. Якщо ж той злісно уникає сплати, подається позов до суду, а вже виконавча служба приймає рішення. Хоча, як зазначив Віктор Миколайович, ефективність дій останніх залишає бажати кращого. Для профілактики і попередження громадян ”Луцькводоканал” застосовує соціальну рекламу. Також розроблена тактика спілкування та обміну досвідом з фахівцями інших областей. З 1 жовтня, швидше за все, збільшиться тариф на воду. Серед проблем водоканалу – брак коштів, негативне ставлення людей до контролерів.
Віктор Миколайович розповів, що люди звикли думати, нібито холодна вода коштує дорого, і навів приклад: чорна хлібина коштує 1,44 грн, а один кубічний метр води – 1,66 грн (1 кубічний метр – це п’ять повних ванн води). В середньому на одну людину в місяць, якщо вона не має лічильника, нараховується 6 кубічних метрів. На цей час 45% населення встановили лічильники. Це свідчить про те, що люди почали усвідомлювати необхідність економії води.
Щоб знати думку пересічних громадян щодо якості води у місті і роботи ”Луцькводоканалу” загалом, я провів невеличке соціологічне дослідження. Більшість опитаних громадян стверджують, що дуже часто вода тече іржава, брудна і з осадом.
Як пояснили у “Луцькводоканалі”, вода на виході з насосних станцій відповідає всім стандартам, все залежить від якості труб. Для вирішення цієї проблеми їх потрібно міняти, а на сьогодні це важко, майже неможливо. Працівники ”Луцькводоканалу” розповіли також про перспективи і розвиток підприємства. Тут запроваджуються нові технології. Наприклад, на станції знезалізнення на Дубнівському водозаборі за іта-лійськими технологіями будується комплекс як відкритих, так і напірних фільтрів очистки, завдяки чому якість питної води буде відповідати європейським стандартам. Є перспективи у цьому році закінчити будівельну частину відкритих фільтрів завдяки виділенню певних коштів з держбюджету. Також відбувається заміна застарілого насосного обладнання сучасним, завдяки чому досягається автоматизація, економія електроенергії, продовжується термін експлуатації (його аналоги працюють 25 років на гарантійному терміні). Замінюються металеві труби на поліетиленові та пластикові (термін дії – до 50 років), внаслідок чого також покращується якість води, вони не підлягають хімічній та електричній корозії. Поставлено на діючих станціях частотні регулювання обертів двигунів на радянських насосах. Завдяки осучасненню обладнання, практично немає пошкоджень на чавунних трубах, ремонтні роботи ведуться тільки на стальних водогонах.
Робота працівників ”Луцькводоканалу” дійсно важка і надзвичайно важлива. Адже для того, щоб цілодобово забезпечувати місто питною водою високої якості, потрібно докласти неабияких зусиль. Споживачі ж іноді забувають про важливість роботи працівників водоканалу. Ресурси води не безмежні, і її потрібно економити. А головне, вчасно платити за воду. Адже без води – і ні туди, і ні сюди.
Як же „продається” вода і як працює підприємство зі споживачами, я поцікавився у начальника відділу збуту Віктора Миколайовича Цьвяка.
Отож, послугами „Луцькводоканалу” користується понад 77 тисячі фізичних осіб та 1,5 тисячі юридичних, і ці цифри постійно зростають. Заборгованість населення перед водоканалом становить 3,3 мільйона гривень. Проте Віктор Миколайович каже, що це невеликий борг, порівняно з подібними до Луцька містами. Наприклад, у Рівному він становить 8 мільйонів гривень. Також борг зменшується завдяки боротьбі з боржниками. Найефективнішим способом, за словами мого співрозмовника, є відключення боржника від водопостачання. Якщо ж той злісно уникає сплати, подається позов до суду, а вже виконавча служба приймає рішення. Хоча, як зазначив Віктор Миколайович, ефективність дій останніх залишає бажати кращого. Для профілактики і попередження громадян ”Луцькводоканал” застосовує соціальну рекламу. Також розроблена тактика спілкування та обміну досвідом з фахівцями інших областей. З 1 жовтня, швидше за все, збільшиться тариф на воду. Серед проблем водоканалу – брак коштів, негативне ставлення людей до контролерів.
Віктор Миколайович розповів, що люди звикли думати, нібито холодна вода коштує дорого, і навів приклад: чорна хлібина коштує 1,44 грн, а один кубічний метр води – 1,66 грн (1 кубічний метр – це п’ять повних ванн води). В середньому на одну людину в місяць, якщо вона не має лічильника, нараховується 6 кубічних метрів. На цей час 45% населення встановили лічильники. Це свідчить про те, що люди почали усвідомлювати необхідність економії води.
Щоб знати думку пересічних громадян щодо якості води у місті і роботи ”Луцькводоканалу” загалом, я провів невеличке соціологічне дослідження. Більшість опитаних громадян стверджують, що дуже часто вода тече іржава, брудна і з осадом.
Як пояснили у “Луцькводоканалі”, вода на виході з насосних станцій відповідає всім стандартам, все залежить від якості труб. Для вирішення цієї проблеми їх потрібно міняти, а на сьогодні це важко, майже неможливо. Працівники ”Луцькводоканалу” розповіли також про перспективи і розвиток підприємства. Тут запроваджуються нові технології. Наприклад, на станції знезалізнення на Дубнівському водозаборі за іта-лійськими технологіями будується комплекс як відкритих, так і напірних фільтрів очистки, завдяки чому якість питної води буде відповідати європейським стандартам. Є перспективи у цьому році закінчити будівельну частину відкритих фільтрів завдяки виділенню певних коштів з держбюджету. Також відбувається заміна застарілого насосного обладнання сучасним, завдяки чому досягається автоматизація, економія електроенергії, продовжується термін експлуатації (його аналоги працюють 25 років на гарантійному терміні). Замінюються металеві труби на поліетиленові та пластикові (термін дії – до 50 років), внаслідок чого також покращується якість води, вони не підлягають хімічній та електричній корозії. Поставлено на діючих станціях частотні регулювання обертів двигунів на радянських насосах. Завдяки осучасненню обладнання, практично немає пошкоджень на чавунних трубах, ремонтні роботи ведуться тільки на стальних водогонах.
Робота працівників ”Луцькводоканалу” дійсно важка і надзвичайно важлива. Адже для того, щоб цілодобово забезпечувати місто питною водою високої якості, потрібно докласти неабияких зусиль. Споживачі ж іноді забувають про важливість роботи працівників водоканалу. Ресурси води не безмежні, і її потрібно економити. А головне, вчасно платити за воду. Адже без води – і ні туди, і ні сюди.
Павло ХОТИМЧУК,
Волинська область
| Comments: |
